Юрій Богуцький та колегія Державного комітету України у справах національностей та релігій привітали мусульман України із Курбан-Байрам – святом тисячолітньої традиції.
«З давніх давен ця святкова урочистість єднала мусульманську спільноту, спонукала звіряти своє земне служіння із Заповідями Всевишнього. Сьогодні українські мусульмани черпають віру і життєву наснагу із вічного джерела свого релігійного вчення. Саме завдяки йому були закладені підвалини культурного, освітнього, суспільного розвитку ісламського світу, визначалися шляхи та методи його цивілізаційного поступу. Українська держава високо цінує вагомий внесок представників мусульманської громади в сучасний процес державотворення, становлення громадянського суспільства на засадах демократії та високих соціальних стандартів», – йдеться у привітанні, яке поширила 15 листопада прес-служба Держкомнацрелігій.
Мусульманам в Держкомнацрелігій побажали щастя і здоров’я, духовного піднесення, усіляких вагомих здобутків на благо України.
Довідка РІСУ:
Історія цього свята починається з відомого біблійного сюжету про спробу приношення патріархом Авраамом свого сина Ісаака в жертву Богові. Однак на місце біблійного Ісаака мусульманська традиція ставить Ісмаїла, вважаючи його старшим сином, а Ісаак, за мусульманськими уявленнями, — другий син Авраама (по-арабськи — Ібрагіма).
До свята Курбан-байрам мусульмани готуються заздалегідь. Кримські татари напередодні будь-якого великого свята смажать на вечерю вироби з тіста, традиційно чебуреки. Прийнято частувати ними сусідів. Ця традиція серед кримських татар вважається мусульманською, однак вона збереглася з древньої релігії тюрків і монгол — Тенгріанства, відповідно до якої душі померлих предків можуть смакувати тільки запах смаженого тіста. Цей день називається „арфе” — дослівно „переддень” (свята).
Святкувати сам день жертвоприношення починають із самого ранку. Мусульмани, зробивши повне обмивання, одягнувши чистий одяг, колективно моляться в мечеті, читають Коран, слухають проповідь імама, у якій також розповідається про походження і значення обряду жертвоприношення.
Після святкової молитви приступають до жертовного обряду. Над приготованою для жертви твариною промовляється молитва, потім барана валять на землю головою у бік Мекки, і господар тварини або спеціально найнята для цього людина перерізає жертві горло.
Приготовлене м’ясо з’їдають за спільною трапезою, роздають родичам, сусідам, незаможним людям протягом 3-х днів, адже жертва відбувається заради Аллаха і повинна принести користь бідним і нагороду жертводателям у житті майбутньому.
Свято жертвоприношення відзначається в 10-й день зу-ль-хіджжа, 12-го місяця мусульманського місячного календаря, у період здійснення хаджу — паломництва в Мекку.