Кількість людей, які безперервною вервечкою йдуть на Ясну Гору, наштовхує на думки про вічне.
Мене завжди тягне магнітом до святих місць. Тому відпочиваючи у Моршині, вирішила у неділю з'їздити на екскурсію в Гошівський монастир. Це греко-католицький монастир Чину святого Василія Великого на Ясній Горі в однойменному селі. Із Моршина їхати максимум півгодини. Така екскурсія коштує 50 гривень. Саме цього дня була проща – паломництво вірян до святого місця, яку сприймають як дорогу до Бога. Автобус нас підвіз майже на саму гору, хоча цей шлях треба пройти пішки. Дорогу на Ясну Гору греко-католики вважають чудодійними. Із цього приводу місцеві розповідали багато історій дивовижного зцілення. Одна з них неймовірно мене розчулила.
У місцевої жінки донька не говорила. Лікарі не допомагали, а дівчинці був саме час йти в перший клас. Мама нашила на штани шкіряні латки й навколішках піднялася на Ясну Гору. Вона постійно молилася і просила в Богородиці за свою дитину. Як дійшла до ікони, її донька сказала перші слова: "Мамо, в тебе кров на колінах". Для таких див у монастирі спеціально заведена книга, в якій фіксують усі зцілення. Їх уже назбиралося чимало.
Гошівський монастир вважається однією із найвеличніших релігійних й історико-архітектурних святинь Західної України, тому жінкам сюди дозволено заходити без хустини та не обов'язково в довгій спідниці. У храмі розписані стіни, ікони висять, і одна з них – чудотворна. Сам Папа Римський Бенедикт XVI у 2009 році благословив і освятив золоті корони для Гошівської чудотворної ікони Божої Матері. До цієї ікони постійно стоїть величезна черга, попри те, що біля неї можна затриматися максимум на кілька секунд.
Вражає своєю красою не лише сама будівля монастиря, але й двір. На великій території розташовані охайні й миловидні церковні лавки, дім паломника, дзвіниця та інші будівлі, які сполучають доріжки з квітів. Навколо монастиря багато статуй, які доповнюють весь ансамбль святині. Наприклад, камінь, привезений з Кани Галилейської, гармонійно поєднано зі статуєю Ісуса. Його називають Каменем Любові, бо походить з того міста, де Ісус Христос вчинив своє перше чудо, перетворивши на весіллі воду у вино.
Ще одна святиня зберігається в монастирі на Ясній Горі – це частинка Чесного і Животворящого Хреста Господнього, яку з Рима передано в дар Гошівському монастирю. Ходять легенди, що цей хрест оживляє мертвих. Проте подивитися на нього я не змогла, адже люду було повно і всі хотіли поставити свічку біля Хреста. А оскільки приміщення, де його зберігають, надто маленьке, то сталася невеличка пожежа – і вхід заборонили.
Вірити чи не вірити – право кожного. Але кількість людей, які безперервною вервечкою йшли на Ясну Гору і вишиковувалися в довжелезні черги до священика, щоб сповідуватися, наштовхує на думки про вічне. І про те, що в Києві до церкви ходять лише на Пасху.
Валентина ЛАСТОВКА