Тому треба вміти ставити крапки та тримати інтервали. Коли шлях пролягає по незнайомої місцевості, треба частіше зупинятися, щоб зрозуміти – куди саме зробити наступний крок. Ці зупинки є важливими; вони є частиною шляху.
Під час невизначеності, паузи Господа нашого мають таку саме силу, яку мають Його слова. В цій час, найважливішим з того, що ми можемо робити, будуть прості рухи, які ми навчені робити, та мовчання, яке ми навчились тримати. Саме мовчання буде потрібно нам, щоб почути.
Саме під час мовчання ми можемо зрозуміти: про що треба питати Господа. В Нього – безодня відповідей, Він дивується: чому ми так мало цікавимося? Звісно, питань дуже багато, але, якщо ми не поспішаємо їх промовляти, якщо знаходимо силу тримати паузу, виявляється, що там, на глибині мовчання, знаходяться найважливіші.
«Господи, як я можу прославити Тебе», - може бути, це й є тим єдиним запитанням, що є важливим під час невизначеності, темряви, довгої паузи, яка зараз панує у моєму житті. Може бути, тому що Господь є не тільки Словом, але й паузою. Під час невизначеності, паузи Господа нашого мають таку саме силу, яку мають Його слова.