У Кастель-Гандольфо, на «Віллі Андреа», група українських військових пройшла програму духовної та психологічної реабілітації після участі в бойових діях. У заході взяли участь близько 10–15 військовослужбовців.
Ініціативу було організовано завдяки зусиллям єромонаха-студита о. Ореста Козака, повідомляє Департамент інформації УГКЦ з посиланням на прес-службу Апостольського екзархату для українців-католиків візантійського обряду.
Під час перебування в Італії учасники реабілітаційної програми відвідали святі місця Рима, Асижу, папські сади в Кастель Гандольфо, мали час для особистої молитви, духовних розмов, сповіді та тиші.
Основний акцент програми — створити простір, у якому можна відновити внутрішню рівновагу й усвідомити цінність власного життя.
«Для нас важливо, щоб людина зрозуміла: її життя має вартість — незалежно від фізичного стану чи пережитих травм. Вона не повинна відповідати очікуванням суспільства, а має право бути такою, якою є, зі своїм болем і досвідом», — наголошує о. Орест.
Реабілітація стала можливою завдяки спільним зусиллям священиків Римського деканату та Апостольського екзархату, а також фінансовій підтримці Філадельфійської єпархії УГКЦ, за що організатори висловлюють щиру вдячність владиці Борису Ґудзяку та о. Роману Олійнику.
Один з учасників реабілітації, який брав участь в бойових діях на Донбасі, поділився досвідом служби, волонтерства та важливості психологічного відпочинку для військових. З початком війни пішов добровольцем і перебував на фронті приблизно півтора року. Після поранення пройшов реабілітацію, а зараз займається волонтерською діяльністю, регулярно їздячи на передову.
«Ця поїздка була для мене надзвичайно потрібною, — каже він. — Вона дала можливість морально, психологічно та духовно відновитися і набрати сил для подальшої діяльності».
На думку військового, такі поїздки мають велике значення для українських бійців. «Зміна обстановки дозволяє переосмислити свої проблеми, поглянути на ситуацію під іншим кутом», — зазначив він.
Воїн також розповів про свій духовний шлях: хоча раніше рідко відвідував церкву, війна змусила його замислитися над вірою. «Я вірю в Бога. Навіть коли залишався один відсоток надії, Бог показав, що її не можна втрачати. Те, що сталося зі мною на війні, не було випадковістю, і зараз я витрачаю свої сили на допомогу нашим військовим», — підкреслив він.