В Україні сформувалися зовсім інші, ніж в Росії стосунки між громадою та священиком. У нас священнослужитель завжди був найманим робітником.
Таку думку в інтерв'ю Громадському висловила релігієзнавиця, доктор філософських наук Людмилою Филипович.
"Ми з вами є свідками того, як на ділі працює «що посадили, то й назбирали». Що закладали в людей, які знаходилися в УПЦ, то на сьогодні й отримали. А закладали абсолютне «послушаніє свому батюшке». Священик вирішує повністю все: долю, напрям, стратегію, тактику, гроші — це московський тип взаємин між громадою та священиком, не український. Український тип має зовсім інші взаємини. Священик завжди був найманим робітником. Громада вирішувала чи подобається він їй, чи ні. Ніхто не міг нав’язати священика українській громаді", - зазначила Филипович.
За її словами, ми зараз є свідками того, як громада самоусвідомлює себе як спільноту людей, поєднана єдиним віросповіданням.
"Тепер виходить, що громада вже давно пішла значно далі від своїх священиків, які і досі скуті путами по руках московщиною. Начальство сказало чинити опір. Чинять. Ми є свідками того, як громада самоусвідомлює себе як спільноту людей, які пов’язані єдиним віросповіданням. Іде дорослішання. Вони вчаться як треба формулювати свої потреби, як їх висловлювати, захищати. Думаю, що в цій ситуації переможе громада", - наголосила Филипович.