У переддень свята Трійці у м. Києві було започатковано громадянський рух «Православна єдність України», що постав у рамках діяльності громадської організації «Духовно-релігійна перспектива України».
Оргкомітет утворив Координаційну раду громадянського руху «Православна єдність України» та підготував «Меморандум про відновлення єдності православних в Україні».
У найближчих планах Координаційної ради, до якої увійшли вчені, політики, релігійні діячі та журналісти, – підготовка первинного плану роботи громадянського руху «Православна єдність України» та його публічне обговорення. Про це за дорученням ради РІСУ повідомив Віктор Бондаренко.
"Реальні настрої у православному церковному середовищі України свідчать про те, що серед віруючих, священства і єпископату обох Церков домінують бажання до об’єднання, — йдеться у Меморандумі. — І це дає право нам, засновникам громадянського руху «Православна єдність України», ставити питання про створення сприятливих умов для еклезіологічного осягнення проблем православної церковної єдності України, напрацювання прийнятних для обох Церков форм об’єднання та пошуку варіантів реальної співпраці між ними заради досягнення спільного блага для Церкви та православного народу України".
Повний текст документу:
Меморандум про відновлення єдності православних в Україні
Сьогодні, у дні відзначення Святої Трійці, яка символізує собою початок творення Святої Вселенської Апостольської Церкви, ми звертаємося до усіх православних України із закликом долучитися до відновлення єдності Православ’я в нашій країні.
Довгих шість століть з різних причин православні українці страждали від відсутності єдності своєї Церкви, що складала духовну основу життєвих устремлінь як наших предків, так і абсолютної більшості нашого народу у пізніші часи. Православна Церква в українських землях, упродовж своєї більш як тисячолітньої історії, служила своєму народові і не раз поставала об’єктом зазіхань з боку наших сусідів, особливо Росії та Польщі, що було логічним продовженням їхніх посягань на політичну свободу українців.
Однак попри все, світ змінився так, що сьогодні існують як Росія і Польща, так і Україна, яка є геополітичною та еклезіологічною реальністю упродовж останніх тридцяти років. Політичні пробудження українства завжди супроводжувалися сплесками пошуків унезалежнення православних українців, а українська держава у ці періоди підтримувала свою Церкву. Так було і в наші дні, аж доки з волі Божої не постала Православна Церква України як п’ятнадцята Церква у складі єдиної Вселенської Православної Церкви. Поруч з нею в Україні продовжує свою діяльність Українська Православна Церква, яка знаходиться у складі Руської Православної Церкви.
На превеликий жаль Об’єднавчий собор 2018 року, що відбувся напередодні активної політичної кампанії в нашій країні та в умовах війни України з Росією за політичну незалежність та територіальну цілісність, не забезпечив достатньо повного ступеня єднання двох українських церков – Української Православної Церкви та Православної Церкви України, до складу якої увійшли Українська Православна Церква Київського Патріархату та Українська Автокефальна Православна Церква, які поновили своє євхаристійне єднання із Світовим Православ’ям.
Результатом проведення цього Собору стало те, що в Україні створилася нова еклезіологічна реальність – у межах однієї держави та одного православного народу постали дві легітимні у канонічному відношенні Православні Церкви – ПЦУ та УПЦ, які продовжують існувати нарізно із суто політичних міркувань, але можуть вільно об’єднатися у інтересах православного народу України.
Натомість сьогодні ми спостерігаємо взаємопоборювання цих двох Церков, до якого із самого початку і по-сьогодні долучаються не лише різні політичні сили, а й державні чинники. Чвари та непорозуміння між двома українськими церквами не сприяють зміцненню православ’я в наших землях та укріпленню України як держави. Все це заважає вільному виявленню природних бажань православних українців до духовної та організаційної єдності УПЦ та ПЦУ та утворення Єдиної Православної Церкви України.
Реальні настрої у православному церковному середовищі України свідчать про те, що серед віруючих, священства і єпископату обох Церков домінують бажання до об’єднання. І це дає право нам, засновникам громадянського руху «Православна єдність України», ставити питання про створення сприятливих умов для еклезіологічного осягнення проблем православної церковної єдності України, напрацювання прийнятних для обох Церков форм об’єднання та пошуку варіантів реальної співпраці між ними заради досягнення спільного блага для Церкви та православного народу України.
Розв’язання цього грандіозного завдання, що багато в чому визначить історичні перспективи нашого народу, знаходиться у руках православного народу України, ієрархії обох українських церков, та православної інтелігенції. Усі ми повинні бути свідомі того, що нині ми стоїмо перед дилемою – вести справу до утвердження в Україні двох православних церков або поволі, але іти до їхнього об’єднання і творення в Україні єдиної Церкви Перше означає - навіки розколоти єдиний народ. Друге ж - об’єднати його навколо православних цінностей, єдиної Церкви та перспектив подальшого зміцнення Української держави. У зв’язку з цим громадянський рух «Православна єдність України», закликає усіх свідомих православних українців, незалежно від їхнього місця у Церкві та суспільстві, обрати собі за кінцеву мету об’єднання православних в Україні і створення на основі УПЦ та ПЦУ єдиної Православної Церкви во славу Господу, Його Церкви та православних в Україні і в усьому світі. Закликаємо долучатися до громадянського руху «Православна єдність України», що вже невдовзі запропонує первинний план досягнення цієї благородної мети. Просимо вашого сприяння і практичної допомоги.
Оргкомітет громадянського руху «Православна єдність України»