Великомученик Георгій (Юрій) Побідоносець походить з Каппадокії, як і святий Василій Великий і святий Григорій Богослов, він виріс у християнській родині - його батько прийняв мученицьку смерть за Христа, а мати, переселившись до Палестини, виховала сина у благочесті та християнському смиренні.
Молодий Юрій поступив на службу до римського війська і за свою хоробрість та відвагу у битвах був відзначений імператором Диоклітіаном (284 - 305) і прийнятий до його охорони як один із старших воєначальників. Доблесть Юрія стала підставою величати його у піснеспівах воїном Христового воїнства.
Імператор Диоклітіан, який багато зробив для відродження римської могутності, добре розумів яку небезпеку несе для язичницької цивілізації віра у Спасителя, тож за останні роки правління особливо посилив гоніння на християн і заохочував до цього всіх правителів. Святий Юрій, довідавшись про це рішення імператора, роздав бідним все своє майно і відпустив на волю рабів.
Імператор, здивований пристрасною промовою відважного воїна, вмовляв не нищити свого життя і принести жертву язичницьким богам за римським звичаєм. Проте Юрій відмовився відректися Христа і за це був ув‘язнений. З цього моменту розпочався період великих випробувань і страждань відважного християнина, який вирішив не зраджувати своїх ідеалів навіть перед лицем смерті.
Від цього моменту почали творитися чудеса, що свідчили про обраність Юрія – смертоносна сталь списів ставала м‘якою і гнулася від доторку з тілом святого, а після жорстоких знущань, коли імператор вважав святого мертвим – довкола потемніло, вдарив грім і пролунав голос з неба «Не бійся, Георгій, Я з тобою».
Після цих слів святий мученик став зціленим, всі довколишні переконалися у чуді і багато повірило у Животворящого Бога християн.
За переказом, імператор став ще жорстокішим і не втрачав надії зламати святого: його на три дні закопували у глибокому рові з вапном, взували у залізні чоботи з ропеченими гвіздками, били воловими сухожиллями так, що тіло і кров змішувались із землею. Проте мужній страждальник, укріплений силою Божою, залишався непохитним. Навіть чаша із смертельною отрутою не впливала на святого, який надалі звеличував і славив Істинного Господа.
Великомученик Юрій стверджував, що віруючий у Христа перенесе будь-які муки і здатен творити діла, які творив сам Христос - "Сліпих просвіщати, прокажених очищати, глухим подавати слух, виганяти бісів, воскрешати померлих". Почувши це, імператор звелів святому здійснити найбільше чудо, непідвладне язичницьким волхвам – воскресити померлого. Коли святого Юрія підвели до гробниці, він прорік: "Господи! Покажи, що Ти Бог Єдиний по всій землі, нехай пізнають Тебе, Всесильного Господа. Чудо здійснилося.
Проте навіть такі чудесні звершення не стримали імператора. Він і надалі утримував святого в темниці, хоч народ ридав і прославляв Істинного Бога, просячи прощення за гріхи, а від святого Юрія отримуючи зцілення і поміч.
Імператор наказав вбити святого Юрія. Це сталося 23 квітня 303 року, в цей день йому не було і 30 років. Поспішаючи поєднатися з воїнством Небесним, він ввійшов в історію Церкви як Побідоносець і з цим іменем прославився від початку християнства.