Хто та чому захищає Свідків Єгови?

Сергій ЖУРАВЛЬОВ, заступник голови ГО "Інститут дослідження тоталітарних релігій та релігієзнавства"

Пункт 1 статті 9 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною у 1997 році, проголошує: "Кожен має право на свободу думки, совісті і віросповідання; це право включає свободу змінювати свою релігію або свої переконання, а також свободу сповідувати свою релігію або переконання як одноособово, так і спільно з іншими, прилюдно чи приватно, в богослужінні, вченні, виконанні та дотриманні релігійних і ритуальних обрядів". Але коли ми говоримо про це, ми не повинні на цьому ставити крапку, оскільки у статті 9 є ще й пункт 2, в якому говориться наступне: "Свобода сповідувати релігію або переконання підлягає лише таким обмеженням, які встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах громадської безпеки, для охорони громадського порядку, здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб".

Таким чином, свобода віросповідання зовсім не означає вседозволеність. Міжнародними нормами права визнається право держави перевіряти, чи не завдає шкоди суспільству діяльність зареєстрованого руху або організації, у тому числі релігійної, на що неодноразово вказував в своїх рішеннях Європейський Суд по правам людини. Однак коли мова заходить про релігійну організацію Свідків Єгови (РОСЄ), чомусь одразу знаходяться різноманітні захисники, для яких спроба провести законне розслідування деструктивної діяльності РОСЄ виглядає як посягання на свободу совісті та повернення до тоталітаризму.

Хто та чому захищає релігійну організацію Свідків Єгови? Чи є цей захист думкою сторонніх осіб чи ці захисники знаходяться у матеріальній або духовній залежності від РОСЄ? У більшості випадків однозначної відповіді на ці питання немає. Немає її й у випадку зі статтею "Свідки Єгови та ЗМІ. Чи стане Україна тоталітарною державою?", яку написав викладач релігієзнавства та історії Костянтин Бережко. Оскільки детальний коментар на цю статтю я вже розмістив на форумі РІСУ (див тему "Свідки Єгови – "священна корова" в Україні?"), тут я лише хочу поговорити лише про певні тенденції, які проявляються під час подібного роду захисту.

По-перше, чомусь пане Костянтин забув, з чого саме почались нападки у ЗМІ на РОСЄ. Справа у тому, що це не ЗМІ вирішило напасти на РОСЄ. Навпроти, це керівництву РОСЄ, що знаходиться у США, було недостатнього того бруду, який воно виливає на "загальновизнане християнство" на сторінках журналу "Вартова башта", та воно вирішило провести для цього всесвітню компанію. Може в інших містах України християни не роблять хресного знамені, коли проходять повз протестантських храмів, але у Львові віруючи роблять це з пошани до хрестів на куполах цих храмів. Їх не хвилює, який нині конфесії належать ці храми, православній, католицькій або протестантській – для них це християнські храми, а значить святе місце. І ось ці віруючі люди отримують буклет, в якому на фоні виключно християнських храмів зображена повія, тобто "продажна дівка", яка ніби символізує їх релігію. Які почуття мають бути у цих людей? Напевно такі, як і у мусульман, що побачили карикатури на святу для них людину. Але замість того, щоб йти юрбою у Брюховичі та громити там управлінський центр Свідків Єгови по Україні, ці люди звертається до своїх духовних наставників. Ті пишуть відкритий лист до міської та обласної ради, преса пише про це. Що у цьому тоталітарного? Навпаки, спостерігається цивілізований та демократичний процес, який має стати прикладом для Європи та всього світу. Це настільки демократичний процес, що представники РОСЄ, у супереч заяві їх служби зв’язків з громадськістю, надалі вільно розповсюджують у Львові цей трактат і їх за це ніхто не б’є…

Більше того, львівська преса навіть не дуже охоче висвічує ці події. Наприклад, інформацію про те, що у листопаді група депутатів Львівської міської ради звернулось до правоохоронних органів, у тому числі і з приводу розповсюдження буклету "Кінець фальшивої релігії вже близько!", оприлюднила лише одна газета. Також інформацію про те, що після звернення представників православних та католицьких конфесій Львівщині відповідні звернення направили також керівники протестантських громад, також оприлюднила лише одна газета. А редакція газети "Високий замок" взагалі у перший та останній раз звернула увагу на цей конфлікт, коли він почав розглядатися у Львівський обласній раді, а до того часу робила вигляд, ніби у Львові нічого не відбувається з цього приводу. Так де тут "антиєговістська" істерія у ЗМІ? Й хто провокує ці нападки на Свідків Єгови? Хіба ні самі так звані "мирні люди", що спокійно ображають релігійні почуття християн, а потім через третіх осіб починають розповідати байки про неіснуючі переслідування Свідків Єгови в Україні?

По-друге, давайте розглянемо нещодавнє рішення Європейського Суду на користь релігійної організації Свідків Єгови. Скажу відверто – я та Володимир Хміль були б дуже здивовані, якщо б Європейський Суд прийняв інше рішення в ситуації, яка виникла у Челябінську, де представників цієї релігійної організації в Росії позбавили законного права на захист своїх інтересів у суді. Однак яке це має відношення до московського процесу, на який міститься посилання у інформаційно-аналітичної довідці? Так, ми знаємо, що РОСЄ подало скаргу і на це рішення у Європейський Суд. Однак те, що Європейський Суд прийняв цю скаргу до розгляду, свідчить лише про кваліфікацію юристів РОСЄ, але зовсім не про те, що ця скарга буде задоволена на користь РОСЄ. Давайте почекаємо, що вирішіть Європейський Суд саме у цьому випадку. На цей час рішення Головінського районного суду м. Москви залишається у силі, тому на нього правомірно посилатися у будь-яких офіційних документах.

До речи, інформаційно-аналітична довідка є зовсім не статтею, а саме офіційним документом, що засвідчений печаткою ЛГО "Інститут релігієзнавства". На офіційному сайті ЛГО "Інститут релігієзнавства" знаходиться редакція цього документу, яка схвалена на засіданні ЛГО "Інститут релігієзнавства" 11 січня 2007 р. А те, що на сайті РІСУ зазначено, що Володимир Хміль є магістр християнського служіння, лише свідчить про той факт, що він є представником того самого "загальновизнаного християнства", об яке безнаказано "витирає ноги" релігійна організація Свідків Єгови у своїх публікаціях. Виходячи з цього, він як раз має право дати відповідь на "зневагу воїнства Бога живого" (1 Сам. 17:26). А чому виникло обурення у пана Костянтина не зрозуміло, оскільки його зв'язок з РОСЄ ніде не зазначений.

Що стосується теологічних дискусій, то хочу звернути увагу на те, що у інформаційно-аналітичній довідці не розглядаються теологічні питання (відповідність чи невідповідність вчення РОСЄ Біблії, тощо), оскільки ці питання є предметом богословських дискусій, а не юридичного розгляду. Як показує досвід, успіх Свідків Єгови у судових справах у деяких випадках пояснюється тим, що вони переводили судовий процес у богословські дискусії, а богословські дискусії, як відомо, не є предметом судового розгляду. Так було на першій фазі московського процесу (1999 – 2001 роки), яку Свідки Єгови виграли. Але коли завдяки принциповій позиції прокурора на другій фазі процесу суд займався виключно юридичними питаннями, Свідки Єгови у 2004 році з тріском програли його. Нажаль, в Україні поки що представники прокуратури, на нашу думку, більше слухають богословські доводи представників РОСЄ, ніж дивляться у те, що написано у законі. Тому Володимир Хміль як керівник відповідної громадської організації й виконав свій громадський обов’язок та звернув увагу державних органів на невідповідність змісту публікацій РОСЄ діючому законодавству України, бо йому не байдуже судьба тих дітей, батьки яких відмовились від надання медичної допомоги у вигляді переливання крові, не байдужі судьби тих сімей, що розпались з цього приводу.

Безперечно, ми підтримуємо думку, що кожна людина має право відмовитись від отримання тої або іншої медичної допомоги з релігійних переконань. Так, деякі християни не користуються ліками на спиртовій основі. Дуже ймовірно, що подібна практика є і в мусульман. Це їх законне право. Християнство в цілому, а також іслам та юдаїзм дуже негативно ставляться до абортів. Але коли аборт є єдиним засобом зберегти життя матері, ніхто її не переслідує за те, що вона зробить аборт: це питання її особливого сумління. На відміну від цього у Свідків Єгови немає вибору: з 1961 року людину, що дозволила перелити їй кров, виключають з організації та позбавляють спілкування з іншими адептами РОСЄ.

За моєї інформацією Володимир Хміль має багаторічний досвід теологічних дискусії зі Свідками Єгови (та не тільки з ними). Наслідком цих дискусій було те, що десятки адептів РОСЄ залишили цю організацію, оскільки переконались, що вчення РОСЄ в деяких питаннях йде у розріз з Біблією. Але давайте визначимось, де закінчується теологія та починається психологія, психіатрія та юриспруденція. Якщо кришнаїт вбиває православного священика та при цьому говорить "Це зробив не я, а Крішна" – чи це сфера теології, чи вже сфера психіатрії та юриспруденції? Якщо представники "Білого братства" бажають зробити масове самогубство з релігійних переконань, що заклали в них їхні духовні керівники – чи це сфера теології, чи вже сфера психіатрії та юриспруденції? Якщо Свідки Єгови вмирають внаслідок неотримання медичної допомоги з релігійних переконань, що заклали в них їхні духовні керівники – чи це сфера теології, чи вже сфера психіатрії та юриспруденції? Як бути з тими постраждалими, які не знали, що до 1945 року РОСЄ не тільки не забороняла переливання крові, а навіть схвально відносилась до вчинення таких дій? Чи це теологічне питання чи вже справа судового розгляду?

Та ще один момент. За нашими даними, нині в Україні не ведеться статистика смертей, пов’язаних з відмовою від медичної допомоги з релігійних переконань. Скільки Свідків Єгови або їх дітей померло за час реєстрації даної релігійної організації в Україні? Хто за це буде відповідати перед законом?

Нарешті, чому апологети організації Свідків Єгови постійно намагаються переконати суспільство в тому, що законодавчо передбачена ревізія їх діяльності обов’язково приведе до тоталітаризму в Україні? Чи є на думку спеціаліста, що викладає історію держави і права, такі держави, як Австрія, Румунія та Франція тоталітарними? Але в цих країнах, з боку держави та громадських організацій, існує достатньо жорсткий контроль за діяльністю релігійних організацій. Між іншим, у Франції існує спеціальний список релігій, сект та культів, небезпечних для держави та суспільства, до якого включена і організація Свідків Єгови.

Ось такі питання є не в мене одного, а у всього керівництва ЛГО "Інститут релігієзнавства". Якщо у когось є відповіді на дані питання, питання до нас або інша інформація з цього приводу, ми готові до дискусії на форумі РІСУ, куди запрошуємо всіх зацікавлених даною темою осіб.