РІСУ поговорила з Філліпсом про сучасну Біблію онлайн, Церкву в ЗМІ і християнських ботів.
Доктора Пітера Філліпса і цифрове богослов'я об'єднує не тільки те, що перший вивчає друге. Компетентність вченого в своїй сфері важко поставити під сумнів: у респектабельному Даремському університеті (Великобританія) він керує спеціальним дослідницьким центром, у фокусі якого є вивчення digital-релігії, а у вільний час пише статті та книги на нетрадиційні теми. Остання його книга — "Біблія, соціальні медіа та цифрова культура". Під час візиту дослідника до Києва РІСУ поговорила з Філліпсом про сучасну Біблію онлайн, Церкву в ЗМІ і християнських ботів.
— Чому Ви вирішили вивчати тему «соціальні медіа та релігія»? Навіщо написали на цю тему книгу The Bible, Social Media And Digital Culture?
— Свої докторські дослідження я присвятив прологу Євангелія від Йоана (1: 1-18). Після їх закінчення я вже викладав Новий Завіт у Cliff College, протестантському навчальному закладі на півночі Англії, і постійно роздумував, як саме Біблія була представлена в онлайн-просторі. Пізніше я отримав роботу в Університеті Дарема і вже там почав дослідження, які привели мене до цієї книги. Я дійсно цікавлюся соціальними медіа і Біблією, а також її інтерпретацією в сучасному світі.
— У книзі Ви стверджуєте, що сучасна онлайн-аудиторія прагне поширювати (share), додавати в закладки (bookmark) і виділяти (highlight; це функціонал біблійних онлайн-платформ — А.Г.) неконфліктні вірші недогматичного і морального характеру. Як це впливає на Церкву офлайн?
— Добре питання. Моє дослідження концентрується на типах віршів, які люди вважають за краще поширювати, додавати в закладки і виділяти в режимі онлайн. Однак у вступі і першому розділі книги піднімається цілий пласт соціологічних знань про зміни Церкви офлайн.
Дослідження вказує на зсув, характерний і для онлайну, і для офлайну. Крістіан Сміт (американський соціолог, професор соціології в Університеті Нотр-Дам) припустив, що більшість американських християн розділяє систему вірувань, яку він називає «моралістичним терапевтичним деїзмом» (МТД, в оригіналі moralistic theurapeutic deism — А.Г.) Будучи лояльними до цієї форми християнства, молоді люди намагаються не надокучати іншим, завжди шукати золоту середину і не заважати жити один одному. Ця молодь показує іншим своє відмінне виховання і докладає всіх зусиль, щоб бути відкритою, здаватися позитивною і «терапевтичною» у всьому, що робить.
Цікаво, що таку поведінку важко виявити в онлайні. Світський інтернет-простір — це місце, де люди досить жорстокі одні до одних, завжди готові втоптати в болото альтернативні думки і образити ближнього. І саме в цьому онлайн-контексті християни діють по-іншому: вони втілюють в життя християнську моральність, яка лікує і приносить зцілення, а не поділ: «Не заважай іншому жити» і «Не будь нічним кошмаром ближнього твого». Цікаво було б дізнатися, чи впливає це на секулярний онлайн-простір.
— В Україні саме Facebook став основним місцем цифрових баталій. Як і Twitter в Сполученому Королівстві.
— Так, Facebook залишається дуже ворожим простором, проте точно не в тій мірі, що Twitter. Однак Facebook більш соціальний. Ця мережа пропонує більше можливостей для контакту, тим більше в порівнянні з Twitter. Twitter — це своєрідний виставковий стенд для людей, готових бути глашатаями своїх поглядів, ніж для тих, хто готовий до діалогу.
— Наскільки я розумію, Ви солідарні з тезою дослідниці з York St John University Естер Макінтош про нестачу досліджень «результатів комунікації християнського послання за допомогою цифрових технологій, а також спотворень цього послання, можливих при використанні медіа і, особливо, їх цифрового варіанту» (С. 108 Вашої книги). Уточніть, будь ласка, про що ми говоримо? Які спотворення Ви вже спостерігали?
— Американський вчений Маршалл Маклюен доводив, що media is the message («засоби інформації і є самою інформацією»). Іншими словами, що засіб інформації, який використовується для комунікації, часто перекриває собою дані, які повідомляються: телевізійне послання відрізняється від послання в мистецтві.
Однак я дотримуюся концепції «засіб інформації змінює обсяг інформації». Завжди трапляються перекручення, бо різні медіа мають різний потенціал робити те, що вони роблять. Відносно Біблії тут цікаво те, що, користуючись соціальними мережами, ми змістилися з «декламаційного» / доктринального (в оригіналі — propositional — А.Г.) до переважно «терапевтичного» (в оригіналі — therapeutic — А.Г.) способу використання біблійних текстів. Популярні в соцмережах уривки більше фокусуються на тому, що віруючі відчувають, коли зустрічаються з Біблією, Богом і / або живуть християнським життям, ніж говорять про доктрини чи Божі діяння.
Таким чином, якщо ви придивитеся до ключових віршів Біблії, які найчастіше рекламуються або поширюються в онлайні, вони тяжіють до типу «як я можу щось зробити», «як я можу змінити своє життя», «як я можу змінити світ, в якому живу». У біблійному уривку Івана 3:16 цього немає: Бог віддав Сина Свого Єдинородного для порятунку світу. Найбільш популярні в соціальних мережах біблійні уривки оповідають про те, що я можу зробити, а не про те, що робить Бог. Тому фокус віри концентрується на моїй особі, а це вже підживлює індивідуалізм. На противагу цьому в Біблії розповідається про історію Бога і Божої діяльності в цьому світі.
— Здається, що визнання уривка Филип'ян 4: 6 «Не турбуйтеся ні про що ...» найпопулярнішим віршем в 2019 році (за версією YouVersion) робить Вашу гіпотезу дуже вагомою.
— Це правда. Платформа YouVersion виявила, що в багатьох країнах вірш Филип'ян 4: 6 в 2019 році був найпопулярнішим. Мені бачиться це важливим, оскільки це сигналізує про те, які саме уривки люди шукають в біблійних онлайн-додатках. І це також одне з підтверджень, що Бог може втішити нас в наших тривогах.
— Те, про що Ви говорите, — це тенденція, характерна для англомовних країн, чи все ж тенденція глобальна?
— Ні, думаю, що це всесвітнє явище. Згідно з останніми цифрами, наданими YouVersion, «Не турбуйтеся ні про що ...» виявився дуже доречним біблійним віршем для планети, охопленої страхом, кліматичними тривогами і політичною нестабільністю, а також питаннями істини і фейкових новин. У ньому міститься дійсно хороше послання: вам не варто турбуватися, тому що Бог тримає все у Своїй руці. Однак сам вірш про це не говорить. У ньому не стверджується, що Бог тримає все у Своїй руці. І він не про Божі дії. Цей вірш повчає нас не турбуватися. Ми повинні молитися Господу за те, що турбує, однак цей біблійний вірш не говорить про гарантоване залучення Бога. Цей уривок про «Не турбуйся", "не парся», а це вже «терапевтичний» режим. Це про те, «як я можу поліпшити своє життя і психічне здоров'я», а не про Бога, який втручається в життя світу.
За даними платформи YouVersion, вищезгаданий вірш є найпопулярнішим приблизно у 20 країнах і культурах, від Африки до Південної Америки, Європи та Азії. Отже, мова йде не про англомовний світ, а про явище, характерне для багатьох мов і культур.
— Чи відомо Вам щось про онлайн-використання християнського контенту в державах Східної Європи? Чи знаєте Ви вчених у цій сфері?
— Деякі дослідження YouVersion фокусуються на тому, як саме віруючі в різних країнах поширюють, додають в закладки і виділяють біблійні уривки. А в 2017 році журнал «Християнство сьогодні» опублікував статтю, в якій були названі найулюбленіші в 88 країнах вірші. Ось деякі результати:
Як бачите, вірші різнопланові, однак більшість фокусується на різних уривках з книги Псалмів, які досліджують особисті якості Бога і віру християн в Нього. Думаю, потрібно інтенсивніше досліджувати параметри біблійної грамотності та цифрового використання Письма в країнах Східної Європи. На жаль, мені не відомі імена людей, які займаються цим в зазначеному регіоні.
— Ви є одним з небагатьох лекторів програми «Цифрове богослов'я», яку в 2018 році запустив Християнський центр «Реаліс». Що вивчає ця дисципліна і хто ті колумби, які прокладають нові маршрути?
— Ідея цифрового богослов'я полягає в тому, щоб посадити за один стіл цифрову культуру і богослов'я, а потім обдумати, що вони можуть сказати один одному. Чи спілкується богослов'я з цифровою культурою? І як цифрова культура відповідає теології?
Невеликий приклад: ще жива суперечка, чи може Бог використовувати технології, чи вони, як людське творіння, цілком належать дияволу. Але ми віримо, що, як стверджує Біблія в Ефесян 4: 6, існує один Бог у всьому, через всіх і у всіх нас. Отже, я вірую в те, що Господь має бути присутнім в технологіях і що Він мусить через них говорити. Саме тому Божа присутність виправдовує технології. Якщо ж Бог — в технологіях, то і ми можемо зустрітися з Ним через ці технології.
Чи може Господь говорити з нами через соцмережі, алгоритми даних і штучний інтелект? У 2019 році, в тому числі за допомогою анонімного опитування, ми попросили християн в Англії і Сінгапурі розповісти, чи зустрічав хто-небудь Бога в онлайні. 69% респондентів з Великобританії відповіли ствердно, з Сінгапуру — 71%. Звісно, цікаво дізнатися, що люди мають на увазі під «відчуттям Бога», але очевидно, що християни відкриті до зустрічі з Богом в інтернеті.
З іншого боку, нам потрібні богослови, які, поклавши цифрову культуру під мікроскоп, задаються питанням: «А які наслідки інтернету, Facebook, Twitter і влади цифрового маркетингу?» Цифровий маркетинг, задуманий як інструмент для того, щоб змусити людину купити товар або послугу, просунувся досить далеко. «Чи можемо ми очікувати від цифрової культури істини, чи навколо нас виключно маніпуляції? Чи справді Facebook, Twitter і маркетинг пропагують спосіб життя, який на користь людям (в оригіналі pro-humanexistence — А.Г.)? Чи говоримо ми тут про те, яким чином люди можуть рости і наближатися до Бога? Чи все ж цифровий маркетинг — це, перш за все, набір інструментів для викачування грошей і крадіжки особистої інформації користувачів? Як ми реагуємо на таке розуміння правди корпорацією Facebook, яка дозволяє процвітати хибним новинам? Чи сумісне це з християнською вірою? Чи несумісне?» Знаєте, сам Пилат питав: «Що є істина?» І Ісус мав з ним розмову на цю тему. Для християнства питання істини дуже важливе. Чи означає це, що стежки Facebook і Церкви повинні розійтися? На мій погляд, ні, Бог може виправдати технології.
Хто такі трендсеттери? Їх дійсно багато, і щоб перелічити їх, треба багато часу. Крім того, заснована Глобальна мережа з вивчення цифрового богослов'я (Global Network for Digital Theology), яка об'єднує понад півсотні фахівців. Кілька імен: професор Хайді Кемпбелл (Heidi Campbell) є видатною дослідницею цифрової релігії в США. Вагома спадщина доктора Тімоті Хатчинса (Timothy Hutchings), особливо його приголомшлива докторська дисертація (і вже книга) про створення онлайн-Церкви. Доктор Бекс Льюїс (Bex Lewis) — провідний мислитель на тему використання технологій, богослов'я та маркетингу, працює в Manchester Metropolitan University і досліджує цифрове богослов'я. Згадаю також професора Паулін Хоуп Чіон (Pauline Hope Chong) з Арізони, яка досліджує аналогічні теми, професора Стюарта Гувера (Stewart Hoover) з Університету Колорадо, Стівена Гарнера (Steven Garner) з Нової Зеландії, Йонаса Курлберга (Jonas Kurlberg) зі Швеції, Кетрін Шмідт (Katherine Schmidt) з Нью-Йорка, Ерккі Сутінена (Erkki Sutinen) з Фінляндії. Роланд Чи (Roland Chai) і Пак Ва Лей (Pak Wah Lei) з Сінгапуру розвивають модель цифрового богослов'я в контексті Південно-Східної Азії. В цілому, це сфера досліджень, яка активно розвивається, і ми докладаємо всіх зусиль, щоб залучати якомога більше людей.
— У Вашій книзі згадується безліч досліджень у сфері цифрового богослов'я. Чи приймають західні Церкви їх до уваги, коли формують свою позицію з широкого спектру питань — від штучного інтелекту до трансгуманізму? Чи їх видають тільки для академічних читачів?
— Цифрове богослов'я як область знань є своєрідним містком між академічною теорією і церковною практикою. Є важливе завдання залучити церковних практиків у дискусію з академіками.
У позаминулому році в Даремі ми провели семінар «Місія Бога в цифрову епоху». Прийшло понад 60 осіб, це була «суміш» академіків і практиків, які займаються дослідженням місії в епоху панування цифри. Часом Церква приймає таке до відома. Ми радіємо, коли вона це робить.
— Деякі експерти стверджують, що Папа Франциск зарекомендував себе ідеальним цифровим проповідником, чиї короткі твіти відмінно підходять для соцмережі і дуже впливові. Проте Католицька Церква залишається догматично незмінною. Чи можна, з одного боку, орієнтуватися на цифрові технології і з іншого боку, бути по-богословськи «декламаційним» (консервативним)?
— Погоджуся з думкою, що Папа Франциск — чудовий комунікатор в епоху цифрових технологій. Він добре опанував соціальні медіа і оточив себе компетентними фахівцями, які підкреслюють його переваги.
Він любить людей, і це стає очевидним, коли знайомишся з його медіа-проявами. Він вміло реагує на різні ситуації. Я вважаю, що Католицька Церква поступово і повільно змінюється. Однак я не стверджую в своєму дослідженні, що зрушення від доктрини в бік «терапії» обов'язково добре саме собою. Місце залишається і для першого, і для другого. Я вірю, що Церква не повинна дзеркально відтворювати сучасну їй культуру. Вона також повинна повставати проти цієї культури і стверджувати, що Царство Боже — не синонім світської держави. По суті, я не дивуюся, коли бачу в твітах Папи Франциска і любов до людей, і підтримку церковних доктрин.
— З яких питань «цифрові богослови» сперечаються один з одним, розходячись у думках?
— Не впевнений, що у нас достатньо спілкування на теми, де наші позиції розходяться. В цілому, є суперечка про те, звідки бере джерело інтернет (від Бога чи диявола). Ми не погоджуємося один з одним на тему політики (правої і лівої) і в тому, який політичний вектор є небезпечним (прогресивний, консервативний і так далі). Також ми сперечаємося про те, чи можна виправдати Facebook і чи варто продовжувати з ним працювати (або ж ми повинні створити щось нове, своє). Чи може Церква бути в онлайн-просторі, чи вона мусить бути в фізичному світі. Чи можуть святі дари уділятися онлайн чи тільки офлайн. В цілому, не дивуйтеся цим суперечкам, богослови завжди не погоджуються один з одним. Їм подобається дискутувати, і вони повинні цим займатися.
Дискусії про релігію, технології та етику завжди будуть оголювати різні погляди незалежно від традиції і сфери наукових пошуків.
— Поділіться, будь ласка, успішними і невдалими історіями дослідження онлайн-релігії.
— Як я зазначав раніше, медіа (обраний вами канал комунікації — радіо, ТБ, соцмедіа, мистецтво) змінюють повідомлення. Це означає ось що: як тільки ви приймаєте рішення використовувати той чи інший медійний інструмент, ви, врешті-решт, виявляєте, що дотримуєтеся цих встановлених медіаправил.
У своїй книзі «Розважаємося до смерті» Ніл Постман стверджує, що у нас більше немає серйозних медіа, оскільки все скотилося до розваг, популярності і селебрітіз. Це неодмінно означає, що, якщо ми починаємо комунікувати нашу віру в термінах селебріті, ми обов'язково опинимося в ситуації, коли робимо акцент на тому, що задовольняє, розважає і захоплює людей. При використанні популярних медіа для розповіді про християнство можливе його забруднення тим, що характерне для культури селебріті. Ви це бачили на прикладі розмов про навернення таких поп-зірок, як Каньє Уест або Джастін Бібер. Сучасні соціальні мережі настільки сильно впливають на зміст нашого наративу, що цей наратив віри виявляється в полоні селебріті-культури (як і решта нашого життя). А це означає, що ми втратимо радикальніше і глибоке розуміння богослов'я, яке живить нашу віру.
По суті, це той же аргумент, пов'язаний з «терапевтичним» ухилом: ми опинимося в центрі екзальтованої релігійної системи, яка існує для розваги.
Цього добра повно в телевізорі: вибори в Великобританії концентрувалися не на істині, а на брехні і обмані. І йшлося насправді не про політиків і правду, а про те, якими потішними вони можуть виглядати.
Використовуючи медіа, релігії варто бути обережною. Медіа змінює або спотворює те, що ми намагаємося повідомити (і нашу релігію теж). Нам варто бути уважними, чітко комунікувати стовпи нашої віри і працювати з усіма форматами медіа.
— Чи говорите Ви тут про створення своїх власних медіа?
— У Церкви є варіант вибрати спосіб, як вона користується засобами масової інформації. В теорії технологія не визначає те, як ми її використовуємо. Ми її формуємо. А суспільство має завдання управляти і адаптувати технологію для користі людям. Таким чином, нам не потрібно створювати власні релігійні ЗМІ, однак варто «ліпити» медіа, тобто закликати їх, щоб відповідали виробленим стандартам. Отже, якщо ви хочете практикувати доктринальну віру, пов'язану зі спільнотним життям, лагідністю і справедливістю, вам потрібно застосовувати ці принципи, коли ви представляєте Церкву перед будь-яким засобом масової інформації.
Все, що ви говорите, друкуєте, створюєте або ж розміщуєте в соціальних мережах, має резонувати з вашим світоглядом — спільнотністю, лагідністю і справедливістю. У Церкві ви іноді воліли б віддати перевагу відомим в ЗМІ селебритіс, але виберіть команду, що складається з простих людей різного віку і з різним соціальним і психічним бекграундом. Ви заздалегідь потурбуєтесь про можливість активної проповіді онлайн, щоб ваше послання могли почути багато інших людей. Ви дослідите різні варіанти поклоніння і будете опиратися «поклонінню-розвазі» як єдино можливому варіанту богопоклоніння. Ваше Богослужіння знайде глибину.
— Хто, на Вашу думку, досяг успіхів у цій сфері?
— Є кілька видатних подкастерів, які роблять добру справу. Тут я згадаю Шейне Клейборна з США, який намагається чинити опір «селебрітизації» релігії і фокусується на питаннях етики і тих, хто опинився на маргінесі суспільства. Також думаю про Тіма Келлера з Нью-Йорка або Джона Пайпера — обидва скористалися можливостями онлайн-служінь, щоб тлумачити Євангеліє і звертатись до нього. Крім того, Том Райт з Англії пропонує своїм читачам струнку систему, концентрується на серйозності і культурній важливості християнства. Церква Англії успішно працює в онлайн-просторі і робить спроби охопити різні верстви населення в надії повернути їх в церковні стіни.
Я спостерігаю гідну всілякої підтримки спробу не "селебрітизувати» (Церкву — А.Г.) і не фокусувати увагу лише на лідерах, а демократизувати Церкву, щоб вона виросла до впливової інституції.
— Здається, що майбутнє буде схоже на реальність, представлену у фільмах «Першому гравцеві приготуватися» або «Привид у броні». Чи є які-небудь «червоні лінії» в використанні Церквою цифрових технологій? За винятком, зрозуміло, неетичної поведінки в мережі.
— Я не впевнений, що «Першому гравцеві приготуватися» або «Привид у броні» можуть служити моделлю майбутнього. Анналі Невіц у своїй статті в New York Times задала питання: «А куди рухаються соціальні мережі?» Вона переконана, що Facebook і Twitter згаснуть. Їх місце можуть зайняти такі види соціальних медіа, в рамках яких ми віддамо перевагу дискусії в групах. Тобто, ми опинимося пліч-о-пліч з соціальними медіа, які не зможе контролювати жодна організація. У нас будуть соцмережі — демократичні за природою і керовані індивідуумами. Отже, ми відкриваємо себе групам людей.
Якщо це так, то нам слід задати питання: «Чи можуть соцмережі існувати як демократичні та соціальні явища?» Безліч компаній і держав маніпулювали соціальними мережами (Facebook etc) для поширення неправдивих новин і штучного формування громадської думки. Саме через це багато людей відмовилися від них. Якщо така тенденція почне переважати, ми втратимо чудовий засіб глобальної комунікації.
Хоча, можливо, це єдиний метод трохи сповільнити обертання світу. Перед нами великі проблеми: в усьому світі в Facebook зареєструвалося вже більше 2 млрд людей, все рухається безперервно і дуже швидко. Здається, ми отримали досить хаотичну версію маклюенівського «глобального села». Але чи означає це поворот до більш повільного формату світу і, особливо, новин? До більш спокійної форми зобов’язань, яка не передбачає постійних повідомлень із соціальних мереж і потреби миттєво відповідати на свіжий твіт, снепчат або пост в Facebook. Чи можна уповільнити швидкість обертання світу? Ймовірно, справжня Церква потребує саме цього. Для добра людей і життя.
Одна з цих «червоних ліній» стосується етики та суміжних питань: наших переконань і свободи висловлювання в світі. Наприклад, в так званих прогресивних державах є права ЛГБТКІ. Ці права відкидаються або, принаймні, їм чинять опір у багатьох інших регіонах. Чи наважиться Церква відкинути соціальні медіа, оскільки ті вибирають ту чи іншу сторону в цьому конфлікті? Отже, «прогресивна» Церква може відмовитися від соціальних мереж, оскільки ті стали «консервативними». Або «консервативна» Церква може припинити користуватися «прогресивними» соцмережами. Просто уявіть онлайн— і офлайн-Церкви, які взаємодіють з соціальними мережами з етичного принципу.
Гроші — це ще одне велике питання про те, в яке майбутнє ми йдемо. Чи можемо ми стверджувати, що соціальні медіа і капіталізм в цілому відняли у нас занадто багато грошей, якими користуються переважно забезпечені корпорації, а не бідняки і маргінали? Я вважаю, що, якщо Біблію відкидають і ставляться до неї як до джерела мови ненависті, нею вже неможливо користуватися онлайн. Саме це відкидання і може бути «червоною лінією». Саме такі ситуації можуть витіснити Церкву в офлайн-простір.
— Чи може християнин користуватися тролями і ботами?
— Отже, тролі ... Меріке Роуз, моя подруга (і старший лектор відділу теології, релігії і філософії Університету Вінчестера — А.Г.), одного разу висловилася, що Ісус був тролем.
На самому початку цей термін позначав тих, хто задавав провокаційні питання і баламутив народ. Зрозуміло, зараз термін в цьому сенсі не використовується, і я не думаю, що Ісус був тролем в сучасному розумінні.
Сьогодні ми висловлюємося про тролів як про сповнених ненавистю людей, які поширюють в мережі негідний, шкідливий контент. На мій погляд, християни не можуть бути тролями в такому значенні. Також християнам не слід керувати ботами, мета яких — маніпулювати соціальними медіа або підвищувати рейтинг публікацій в соцмережах. Християни повинні залишатися християнами. Вони повинні залишатися вірними собі, своїй природі і відповідати образові, за яким Бог їх створив. Бот (і часто троль) прагне приховати свою особистість або сховатися за чужою личиною. Використання ботів або онлайн-активність в якості троля не сумісні з християнською присутністю в соціальних медіа. Вони повинні залишатися соціальними, позаяк мова йде про тебе і про мене, і ми намагаємося бути максимально зрозумілими, спілкуючись за допомогою девайсів. У зв'язку з цим нагадаю, що тролів і ботів пов'язують з помилковими новинами і образливими коментарями, що є далеким від принципу любові — принципу, який є нервовою системою Церкви. Тому я впевнений, що використання тролів і ботів несумісне зі статусом християнина.
— Чи можу я в соціальних мережах користуватися іншою ідентичністю?
— Це вже цікаво. Я спілкувався з багатьма пасторами і питав: «Чи можна мати дві різні ідентичності: особисту (Пітер Філіпс) і корпоративну (Преподобний П. Філліпс)?»
Проблема полягає в тому, що це зрада собі самому. Чому ви хочете розділити себе на частини? Чи хочете ви говорити те, що не хотіли б, щоб почули члени вашої громади? Це небезпечно, оскільки в Інтернеті немає нічого таємного. Крім того, дуже складно підтримувати таке розділення ідентичностей. Існування обох акаунтів досить легко викрити. І репутаційні втрати будуть суттєвими, якщо люди виявлять, що в один і той же час з цих акаунтів публікувалися різні меседжі. Хто може вмістити дві ідентичності? Отже, оскільки Бог нас знає як облуплених і оскільки ми повинні бути впевненими в нашій спільній з Богом ідентичності, в світі соціальних медіа краще мати її одну.