Папа Франциск, не зважаючи на поширення на Заході стереотипів про цих «великих культурних» правителів росії, зважаючи на заплутаність і делікатність історії в багатонаціональній Європі і Азії, а тим більше ролі тих чи інших історичних постатей, повинен стриматися від представлення їх публічно.
Ще минулого року, тобто весь 2022 рік, аж до кінця грудня, в українському місті Одеса височів пам'ятник Єкатєрінє ІІ. Який свого часу радянська влада знесла, а нова українська влада відновила.
Коли у лютому 2014, підчас гарячої фази Майдану, перебуваючи один день в Одесі, питав одного місцевого, чому у них височіє пам'ятник ліквідаторці Запорожської Січі та й взагалі ворогу України, тобто вшанування російської цариці в Україні, той почав заперечувати, що вона мовляв «основатєльніца города», ну і «культура, архітєктура, літєратура» і все таке...
В Києві до цих пір є пам'ятка архітектури, на Подолі, яка донедавна офіційно, а тепер неофіційно, але ще називається «Домик Петра І». Тут ніби то проживав цар Пьотр І 1706 року, коли приїздив до Києва, щоб підготувати укріплення від шведів...
Пам'ятник Єкатєрінє ІІ в Одесі демонтували лише 29 грудня 2022 року, тобто кілька місяців тому. «Домік Петра І» і далі фігурує в розповідях київських гідів, як одне з найдовших російських слів, а саме: «достопримечательность».
Це у нас так. Частина свідомого суспільства України вже давно була в курсі хто це такі, ці Пьотр і Єкатєріна. Тарас Шевченко в ХІХ столітті вже писав про них у поемі «Сон»: «Це той первий, що розпинав нашу Україну, А вторая доканала вдову сиротину»... Але інша частина бачила більше позитивів у цих імперських персонажах, аніж негативів. Особливо це стосується особи психопата Петра І.
Натомість на Заході, а тим більше в якійсь Америці, то це загалом позитивні персонажі. «Peter the Great» - так Петра І називає Вікіпедія англійською, «Peter der Große» – німецькою, «Pierre I le Grand» – французькою, «Peter Veľký» – словацькою і т. д. Багато там є мови про заслуги цих імператорів, про зміцнення росії за часів їхнього правління, про посилення економічного, культурного, мілітарного та іншого впливу росії у Європі, та й в Азії теж підчас і після цих рос. імператорів.
Згідно з «Британською енциклопедією», «Петро І не повністю подолав прірву між Росією та західними країнами, але досяг значних успіхів у розвитку національної економіки та торгівлі, освіти, науки та культури, зовнішньої політики. Росія стала великою державою, без чиєї згоди відтепер не можна було б вирішити жодну важливу європейську проблему. Його внутрішні реформи досягли такого прогресу, якого не міг передбачити жоден новатор».
Щось подібне є в шкільних підручниках історії на Заході про російських правителів, а тим більше десь в якійсь країні Глобального Півдня... І тут щодо наболілого. На днях, спілкуючись з одним другом, який в свою чергу спілкувався в той день з папою Франциском, почув, що папа сильно жалкує за сказані підчас трансляції слова про Петра І та Єкатєріну ІІ, бо навіть не здавав собі справу наскільки це токсичні персонажі в Україні і деяких інших сусідніх з росією країнах. Можливо, в найближчих днях перепросить за цей ляп...
Коли 2017 року, тобто через понад 3 роки після початку російської агресії в Україні, я писав, щоб перейменувати «Площу Льва Толстого» в Києві, на мене накинулися «місцеві», що не мені, рагулю, вирішувати про «культурне насліддя міста». Подібна реакція була на мої дописи в ті роки про пам'ятник Суворову і Щорсу. Останній і далі сидить на коні, а кінь стоїть на високому п'єдесталі Києва.
Ми стали мудріші з 2022 року. Стали позбуватися «імперської матриці», хоч і не відразу, з опором, але помаленьку-потихеньку. І сильно дивуємося тепер вже, або навіть розлючуємося, коли хтось «звідти» ставить такі особи, як Петро І чи Єкатєріна ІІ за позитивний приклад для сьогоднішніх росіян. Прагнучи запевне натякнути цим росіянам, щоб вони перестали бути «варварами і дикунами», а стали «цивілізованими і європейцями». Як це колись, згідно міфу і стереотипу, зробили Пьотр І і Єкатєріна ІІ.
Це так, якщо об'єктивно. Якщо ж суб'єктивно, то умовний папа Франциск, не зважаючи на поширення на Заході (і ще кілька років тому у нас) стереотипів про цих «великих культурних» правителів росії, зважаючи на заплутаність і делікатність загалом історії в багатонаціональній Європі і Азії, а тим більше ролі тих чи інших історичних постатей, повинен стриматися від представлення їх публічно. Або триматися думки адекватних експертів та істориків.
До речі, незабаром папа Франциск їде до Монголії. Там, недалеко від Улан-Батора, столиці країни, стоїть гігантський пам'ятник вершнику - «національному герою Монголії, Чингісхану». Зрештою, деякі сучасні західні дослідники позитивно оцінюють Чингісхана, ба, навіть деякі давніші, типу Марко Поло, описували цього тирана в позитивному забарвленні. Тим не менше, надіюся, папі не прийде в голову ставити цього правителя як приклад для наслідування. Безперечно, місцевим би це сподобалося, сусідам, починаючи з Китаю і далі аж до Індійського океану і потім до Західної Європи скоріше за все ні.
І на завершення, чисто суб'єктивне. Не думаю, що папа Франциск підчас телемосту свідомо підтримував російський імперіалізм. Писав про це теж одному вже згадуваному другу. Просто ляпнув поширений стереотип щодо тих імперських персонажів. А тому, щоб так не «ляпалося», що постійно і досить часто має місце в його випадку, варто довіритися не своїм знанням в царині історії Європи, лише історикам. Бажано не російським і не русофільським.