У пам’ять про Його Блаженство, Кардинала Любомира (Гузара),засновника Ініціативної групи “Першого грудня”, учасники групи оприлюднили прощальне слово, в якому йдеться про Блаженнішого, як велетня духу, будівничого, мислителя.
«Найважчою є мить, коли в земному житті відходить від нас Друг, Вчитель, Батько. Ми зазнали великої втрати. Надійшла гірка, важка хвилина, якої ми завжди остерігалися і яку завжди підсвідомо не приймали.
Любомир (Гузар) був нашим другом, наставником і духовним батьком.
Він був будівничим.
Молитвою він зводив мости між найвищою ідеєю та людьми. Доброю порадою він прокладав мости між різними суспільними осередками, щоб об’єднувати і творити з нас великий народ. Мудрою і далекоглядною ідеєю він об’єднував береги, відкриваючи масштабний горизонт вільної, духовно сильної і згуртованої України.
Він і сам був мостом. Між часом, ідеями, іменами. Його шлях – це великий столітній зв’язок наших духовних і національних молитов та прагнень, які сягають найглибших часів. Він став послідовним і символічним продовженням чину Маркіяна Шашкевича, Андрея Шептицького, Йосипа Сліпого. Його ім’я і слово відтепер навічно у цьому великому ряду будівничих.
І він був дорогою. Він був тією великою і чистою дорогою, якою прагнув, щоб рушили ми, продовжуючи і розширюючи простір нашого мислення, пошуків, духовного, національного і державного зростання.
За його ініціативою було засновано Ініціативну групу “Першого грудня” і започатковано інтелектуальний діалог, який охопив дуже багатьох добрих і небайдужих людей.
Першим з українських патріархів він прийшов на Майдан, де пролилася невинна кров студентів, і звернувся до нашого народу з наймогутнішим закликом, з якого розпочинається свобода.
Любомир Гузар був не лише мудрим і понадчасовим мислителем. Він ніколи не був відсторонений від нашої долі, життя народу і тривог України.
Він був точною, гострою і чесною думкою. З притаманною йому батьківською турботою він завжди був непорушною скелею підтримки для спраглих і стражденних, для кожного, хто прагнув добра, для нашої віри, поступу та оборони України.
Він був нашою могутньою опорою.
І він залишається з нами.
Його мудрість, розсудливість, добра і ніжна іронія – увесь його великий образ і спадок залишаються з нами.
Учімося продовжувати його працю.
Саме до нас він промовляв.
Саме нам він сказав: Не біймося. Робімо добро», – йдеться у прощальному слові.
Його підписали:
Учасники Ініціативної групи “Першого грудня”: В’ячеслав Брюховецький, Іван Дзюба, Євген Захаров, Йосип Зісельс, Мирослав Маринович, Володимир Панченко, Мирослав Попович, Всеволод Речицький, Вадим Скуратівський, Юрій Щербак, Ігор Юхновський, Ярослав Яцків.
Голова Секретаріату Ініціативної групи “Першого грудня” Іван Васюник
Секретаріат: Данило Лубківський, Ярина Ясиневич, Сергій Рохманов, Ольга Сало, Ірина Чулівська, Ігор Бігун, Олена Подобєд-Франківська, Андрій Когут.