Центр гідності дитини УКУ здійснив апробацію посібника «Інструктажі для безпеки дітей», ціль якого навчити дітей 4-18 років правил безпеки, щоб попередити можливе сексуальне насильство, булінг та кібербулінг. Це перший посібник такого типу, за яким заняття можуть проводити фахівці з освітнього та церковного середовищ.
Джерело: Центр гідності дитини
Що таке «Інструктажі для безпеки дітей»?
Посібник містить комплекс занять із дітьми різних вікових груп: 4-6, 7-10, 11-14 та 15-18 років із зображеннями, розмальовками, іграми та qr-кодами на відеоматеріали. У них пояснені базові безпекові правила, які діти мають знати на попередження насильства, як от правило купальника (частини тіла, які знаходяться під купальником, є приватними, ми їх не показуємо), правило довірливих дорослих (ті, що не чинять кривди і до яких дитина може звернутися за допомогою), уникнення секретів (у дорослих і дітей не може бути таємниць, що стосуються інтимних частин тіла), які дотики є безпечними, а які ні, як відстоювати особисті кордони, казати «ні» на те, що дитині не подобається, куди і до кого звертатися, якщо порушуються особисті межі, що таке булінг та кібербулінг, як цим видам насильства протидіяти.
Посібник має дві версії. Для освітян: педагогів, шкільних психологів, соціальних педагогів, вихователів — «Інструктажі для безпеки дітей у школі». Для церковного середовища: катехитів, священників, усіх що працюють із дітьми на парафіях — «Інструктажі для безпеки дітей».
Як відбувалася апробація інструктажів?
Теми, що піднімаються у посібнику, є здебільшого новими для освітнього та церковного середовища. Тож було важливо подивитися, як матеріал сприймуть викладачі і діти. Це й стало ціллю апробації інструктажів — з одного боку почути зворотній зв’язок з досвіду, а також підсилити фахівців у процесі викладання.
Для фахівців організували навчання, що відбувалося в кілька етапів. Спершу дві консультації перед стартом занять та в процесі, які провела укладачка інструктажів Анастасія Лужецька, педагогиня, авторка навчальних програм «Пташеня. Дитячий простір». На них експертка розповіла, як проводити такі заняття з дітьми різного віку, пояснила практичні вправи, запропоновані в посібнику. Пізніше відбувся вебінар від дитячої психіатрині, психотерапевтки Юліани Маслак, про те, як реагувати на зголошення дітьми випадків сексуального насильства та булінгу щодо них: як розмовляти із постраждалими та яким має бути подальший алгоритм дій.
Безпосередня апробація інструктажів фахівцями одразу в двох середовищах (освіті та церкві) відбулася у листопаді 2023-го року. На неї зголосилися 26 педагогів, шкільних психологів, катехитів, і кожен з них провів серію з 4-рьох занять для понад 400 дітей у Львівській, Івано-Франківській, Київській, Одеській, Черкаській та Чернівецькій областях.
Перед початком занять фахівці провели попереднє анкетування на знайомство дітей з темами: приватність власного тіла, безпечні дотики, хто такі довірливі дорослі, що таке булінг, та як реагувати на небезпеки в інтернеті. Пізніше відстежували як діти сприймають матеріали, а після занять — фінальне анкетування, щоб виміряти зміну в знаннях після навчання.
Щоб почути досвід апробації, якою була реакція дітей, як вони сприймали матеріали, що було новим, а які теми були викликом, Центр гідності дитини провів 6 фокус-груп з фахівцями, які вели заняття, а також записав інтерв’ю з окремими учасниками.
Як відгукувалися фахівці, що тестували інструктажі, про заняття?
Усі фахівці зазначили, що теми інструктажів спровокували неочікувану активність та зацікавлення дітей. «Дітям дуже сподобалося тема “Як себе захистити”, — розповідає Юлія Юрків, психологиня школи № 77 з поглибленим вивченням економіки та управлінської діяльності міста Львова. — Коли ми розігрували сценки небезпечних ситуацій, де до дитини підходить незнайомець і запрошує піти до його дому подивиться на цуценя, діти почали обговорювати схожі ситуації небезпеки, питали: “а що, як поруч не буде дорослого, який би міг мене захистити?” Вони влаштували мені мозковий штурм, треба було ще подумати, що відповісти».
80% фахівців вказали, що у їхніх групах для частини дітей теми про безпечні/небезпечні дотики, довірливих дорослих, правило купальника, були новими. Це підтвердило також анкетування дітей — кількість тих, хто дізнався про це правило в результаті навчань зросла більше ніж удвічі.
Олена Моденова, психологиня Центру допомоги особам, які постраждали від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі, у м. Одеса розповіла про свій досвід: «Багато дітей, з якими я мала заняття, не знали, що частини тіла, які знаходяться під купальником, є приватними і ніхто до них не має права торкатися. Ми їх не показуємо, не дивимося на них в інших. Також діти думали, якщо вони не дають себе обіймати родичам, друзям родини, чиїх обіймів не хочуть, то це погано. Після занять всі вже знали про правило купальника і розуміли, що інші не можуть торкатися їх приватних частин тіла чи обіймати без дозволу».
Власне, одне з питань анкетування дітей до та після занять стосувалося ситуацій, коли їх без дозволу обіймали чи торкалися знайомі дорослі — друзі родини, родичі. Після занять обізнаність дітей про те, як правильно діяти в таких ситуаціях, а саме — сигналізувати, що не хочеш обіймів, зросла майже вдвічі.
Святослав Жаб’юк, священник Івано-Франківської архієпархії УГКЦ, проводив заняття для трьох груп дітей у місцевій сільській школі. Він розповідає: «Мене заскочило питання від дітей: «Навіщо, Ви нам це розповідаєте?», — коли ми розглядали тему, де йшлося про сексуальне насилля. Я пояснив, що це для вашої безпеки у майбутньому, щоб знали як чинити, до кого звертатися. Адже в певних ситуаціях ви не можете себе захистити, і маєте просити допомоги у дорослих, тому що захист дітей є обов'язком дорослих».
П’ятеро з 26-ти фахівців зазначили, що опісля занять діти ділилися з ними фактами, коли з боку дорослих були неприємні дотики, але діти боялися щось сказати. В одному випадку була підозра сексуального насилля. Світові практики свідчать, що у результаті просвітницької роботи з дітьми та дорослими у темі насилля, постраждалі можуть вперше говорити про свій досвід. Саме тому важливо знати, як правильно реагувати на такі випадки, щоб не зруйнувати довіру дитини.
Надія Ждан, катехитка з Сокальсько-Жовківської єпархії УГКЦ, поділилася: «Від 2-3х дітей було запитання: “Що робити, якщо ми не можемо сказати про ситуацію небезпеки батькам?” Бо вони нам кажуть: “та то не проблема, розбирайтеся самі”. Якщо таке звучить від батьків, дитина зневірюється, не знає до кого звертатися далі. В інструктажах є рішення, як зарадити — допомогти сформувати коло з довірливих дорослих. Дитина повинна мати кілька дорослих, яким довіряє, і може звернутися до них, щоб отримати допомогу».
Актуальною для багатьох дітей виявилась інформація про булінг (цькування) та кібербулінг (цькування в інтернеті), хоча в частині освітніх закладів проводяться уроки на ці теми. Під час анкетування до і після занять дітей запитували, як правильно діяти у випадках, коли друг з інтернету, якого ти ніколи не бачив наживо, просить вислати йому твої особисті фото чи відео. Показник правильних відповідей (що нічого надсилати не можна) після занять за інструктажіми зріс на 18%.
«Багато дітей є на «ти» з розумінням, що таке булінг, — зауважила Софія Шевчук, педагогиня з м. Ірпінь, яка проводить заняття при одній з парафій Київської архиєпархії УГКЦ. — Але як його побороти — далеко не всі знають. Діти казали під час занять: “якщо хтось тебе цькує, треба відійти вбік”. І ми щоразу наголошували на тому, що треба рішучим голосом зупиняти цькування, казати, що мені не подобається, як ти чиниш. Водночас вивчили нове слово — “асертивність”, тобто ввічливо сказати «ні», не грубити, та все ж відстоювати власну думку. Ми закріплювали це під час кожного заняття. Якщо спочатку діти говорили невпевнено, то потім вони могли сказати «ні» впевнено і рішуче».
Оксана Стасюк, вчителька молодших класів школи № 77 з поглибленим вивченням економіки та управлінської діяльності міста Львова проводила заняття в п’яти початкових класах. Вона додає:
«За допомогою цього посібника, ми, педагоги, самі вчимося, як варто говорити про безпеку, приватність власного тіла, довірливих дорослих, і вчимо цьому дітей. Вважаю, що цей посібник потрібно тестувати і впроваджувати в шкільну програму. Адже цієї інформації немає в шкільних підручниках, проте вона важлива і дуже необхідна з соціальної і безпекової точки зору».
Серед рекомендацій з боку тих, хто апробував посібник, були пропозиції додаткових вправ, ідеї як адаптувати заняття для різних вікових груп дітей. Також фахівці рекомендували виділити більше часу на заняття, щоб детальніше проговорювати питання, що виникають у дітей. Вони вказали теми, що на їх думку також потрібно розглядати з дітьми: заняття з основ ненасильницької комунікації, про своє тіло, його розвиток і зміни під час дорослішання, курс статевого виховання, про інформаційну гігієну в інтернеті, а також подібні інструктажі для батьків.
Які висновки про тестування «Інструктажів для безпеки дітей» можна зробити?
Христина Шабат, керівниця Центру гідності дитини УКУ:
«Діти зацікавлено сприйняли матеріали, це відзначили усі фахівці. Певні речі знали, наприклад про булінг, але правило купальника та особистих меж для багатьох були новими. Це сигнал для нас, дорослих, що такі заняття необхідні, щоб навчити дитину як діяти, дбаючи про власну безпеку, формувати правила й алгоритми, що запобігатимуть насильству.
Терпіти неприємні дотики чи обійми від родичів — це перший крок до нормалізації насильства. Якщо батьки не розуміють, то варто пояснити їм, що дитина не хоче обійматися. Так діти вчаться говорити про свої почуття, потреби, окреслюють межі.
Якщо дитина звертається до одних дорослих і не може це питання вирішити, то слід звернутися до інших дорослих, які допоможуть. Власне, в інструктажах ми й говоримо про коло довірливих дорослих, до яких дитина може звернутися в разі відчуття небезпеки.
Ми створили цей посібник дбаючи про тих, хто буде проводити практичні заняття. Там зрозумілою мовою пояснені важливі речі про особисту безпеку дитини».
Для довідки:
Тестування посібників в освітній та церковній сферах здійснено в рамках проєкту «Впровадження інструктажів для безпеки дитини» за підтримки Фундації ЗМІN та Управління освіти Львова.
Інструктажі розроблено у співпраці з «Пташеня. Дитячий простір». Посібник має дві версії. Для освітнього середовища це — «Інструктажі для безпеки дітей у школі». Для церковного — «Інструктажі для безпеки дітей». Також є додатки до посібників та афіша «Мої правила безпеки».
Центр гідності дитини розробив безкоштовний курс, який буде корисним для всіх дорослих, що взаємодіють із дітьми: «Безпека дитини — відповідальність дорослого» та безкоштовний курс для освітян «Safeguarding. Безпека дитини в освітньому середовищі».
Це хороші інструменти, щоб навчитися розмовляти з дітьми про важливе: превенцію насилля, особисту безпеку дитини, довірливих дорослих, як протидіяти булінгу та кібербулінгу.