“Ми всі хочемо молитися в намірі досягнення єдності християн...” Інтерв'ю з Блаженнішим Нерсесом Бедросом ХІХ, Патріархом Вірменської Католицької Церкви
– Ваше Блаженство, якими є Ваші враження про сьогоднішній стан Вірменської Католицької Церкви в Україні?
– Коли я приїхав в Україну, то мені, звичайно, було відомо, що тут є вірмени-католики, але, оскільки протягом останніх десяти років, а вірніше, ще з часу війни, не було священика, який міг би зорганізувати громади, то я не знав докладно, де ці спільноти є, і скільки залишилось церков. Протягом десяти днів мого візиту я мав нагоду відвідати різні місця – колишні парафії Львівської вірменської архиєпархії, яка існувала до війни.
Я також дізнався про громади, які не належали до Львівської архиєпархії, як, наприклад, у Хмельницькому, Кам'янці-Подільському, Чернівцях, де зберігcя храм, а також у Харкові, та зміг їх відвідати. Тепер я з радістю відзначаю, що вірменські католицькі громади існують, і деякі з них – у Львові та Хмельницькому – вже зареєстровані. У Харкові процес реєстрації громади ще триває, інші дві громади – у Чернівцях та Кутах – вже також виконали необхідні для реєстрації формальності. Я впевнений, що коли тут з'явиться (я сподіваюсь, незабаром) постійний священик, ми зможемо більш конкретно знати, скільки дійсно є вірменів-католиків у цих містах, а можливо, і в інших.
– Що б Ви могли сказати про стосунки між Вірменською Католицькою та Вірменською Апостольською Церквами?
– Між Католікосом усіх вірменів Апостольської Церкви Його Святістю Гарегіном ІІ і мною, як главою вірменів-католиків, є регулярна кореспонденція і добрі та братерські стосунки. У лютому цього року, коли ми починали святкувати ювілей 1700-ліття Вірменської Церкви, я запросив Католікоса Гарегіна ІІ до участі в цій церемонії і він делегував архиєпископа з Парижа Ґригора Ґаброяна, і той від імені Католікоса брав участь в урочистій Літургії у Соборі святого Петра у присутності Папи. Ще раніше, у листопаді 2000-го року, коли Католікос Гарегін ІІ приїжджав до Риму, я дуже урочисто, з великими почестями приймав його та всю делегацію ВАЦ у вірменській католицькій колегії в Римі.
У свою чергу Його Святість Гарегін ІІ запросив мене взяти участь у святкуваннях, які проходили у Вірменії з 21 по 23 вересня цього року в рамках відзначення ювілею 1700-ліття Хрещення країни, тож я, поміж представниками інших Церков, також був офіційним гостем Католікоса усіх вірменів. Згодом він надіслав мені листа з подякою за цю участь, я відповів йому. Так що на офіційному рівні ми є у добрих стосунках з апостольськими вірменами.
Як ви знаєте, тут у Львові є історичний вірменський католицький катедральний собор. Беручи до уваги те, що наше духовне життя не було тут присутнє, міська влада передала собор апостольським вірменам, але з умовою, що його можуть використовувати обидві громади. Минулої неділі (4 листопада. – Т.Г.), коли я сюди приїхав, я зміг відправити у цій катедрі релігійну службу – панахиду за передостаннього львівського вірменського архиєпископа Ісака Ісаковича – в присутності вірменського апостольського священика і частини апостольської громади.
Сьогодні, перед Вашим приходом, я мав візит пароха апостольських вірменів у Львові отця Тадеоса Ґеворґяна та віце-президента вірменської апостольської спільноти в Україні пана Миколи Кочаряна, які прийшли, щоб привітати мене. Зустріч була сердечною і дуже щирою.
Сподіваюсь, що ці наші добрі контакти з апостольськими вірменами тут, у Львові, можуть бути прикладом спілкування також для інших християнських спільнот. Ми всі хочемо молитися в намірі досягнення єдності християн, аби людство повірило, що Господь дійсно послав свого Сина врятувати світ, як про це свідчить Святе Письмо.
– Чи всюди у світі складаються добрі і гармонійні стосунки між апостольськими та католицькими вірменами?
– На загал стосунки є братерські. Проте не слід забувати, що в дійсності не всі апостольські вірмени у світі підпорядковані Католікосу всіх вірменів Гарегіну ІІ з Ечміадзіну, оскільки існує ще один Католікосат у Лівані, що зветься Великим Домом Кілікії і главою якого є Арам І. Треба сказати, що певний час увага була привернена до тих груп, які були дещо фанатичними. Отож, хоча в деяких місцях й існують певні проблеми, але це є справи другорядні.
– Чи Ви вважаєте можливим встановлення сопричастя, повного євхаристійного спілкування, між Вірменською Католицькою та Вірменською Апостольською Церквами? Як відомо, така можливість розглядалася провідними єрархами Антіохійської Церкви, яка також переживає розкол, подібну ідею висувала й Студійна група Київської Церкви щодо Українських Православних та Української Греко-Католицької Церков.
– Ідея цього сопричастя є дуже цікавою і дуже глибокою, але та ж Антіохійська Церква не змогла досягти у цій справі успіху, оскільки сам Патріарх Газім IV після її тривалого розгляду Синодом вирішив, що сопричастя потрібно досягати у контексті цілого православ'я і католицизму, а не лише поміж Ігнатієм IV (Газімом), Патріархом Антіохійським для греко-православних та Грегоріосом ІІІ (Лахамом), Патріархом Антіохійським для греко-католиків (мелхітів).
Варто додати, що на практиці богословський діалог між Вірменською Апостольською і Вірменською Католицькою Церквами є радше діалогом апостольських вірменів з Ватиканом, а не безпосередньо з нами. Хоча ми, звичайно, зацікавлені, щоб дійти до якоїсь спільноти любові.
На закінчення хочу подякувати за Ваш інтерес до Вірменської Церкви і справи екуменізму та з приємністю відзначити те, що сьогодні в Україні ви маєте можливість вивчати ці проблеми як богослови чи студенти богослов'я, а з іншого боку ваші люди мають право знати, яким дійсно є стан справ у Церкві.
Інтерв'ю взяв керівник досліджень РІСУ Тарас ГРИНЧИШИН.
У розмові, яка відбулася 8.11.2001 р. у Митрополичих палатах собору св. Юра у Львові, взяв також участь о. архимандрит Сергій ҐАЄК, апостольський візитатор для греко-католиків Білорусі, що супроводжував Патріарха у його поїздці.
Про візит Патріарха Нерсес-Бедроса ХІХ в Україну - www.ugcc.org.ua/ukr/press-releases/press-15.2001/
Бедрос Тармуні (Bedros Tarmouni) народився 17.01.1940 р. у Каїрі (Єгипет). Освіту здобув у Папській вірменській колегії та Папському Григоріанському Університеті в Римі. Висвячений у Каїрі 15.08.1965 р., де й служив як парох надалі. 18.02.1990 р. був висвячений на єпископа Александрійського для Єгипту та Судану. У жовтні 1999 р. Синодом єпископів ВКЦ обраний Патріархом-Католікосом Кілікійським для вірменів-католиків, прийнявши ім'я Нерсеса Бедроса ХІХ.
Фото з сайту ecah.homestead.com/Patr.html