Іран — це не просто країна з давньою історією й особливим статусом у мусульманському світі. Після ісламської революції 1978 року він перетворився на глобальний центр шиїзму, який експортує не лише ідеологію, а й зброю, бойовиків, і навіть цілу модель державного устрою.
Про це пише ексмуфтій Духовного управління мусульман України, а нині бойовий медик Саїд Ісмагілов.
Проголошений аятолами курс на «експорт ісламської революції» перетворився на агресивну геополітичну стратегію, що давно вийшла за межі Близького Сходу.
Іран підтримує цілу мережу шиїтських політичних партій, бойових угруповань і місій у країнах, де шиїти становлять меншість. На практиці це виглядає як системна спроба побудувати версію «іранського міра» — ідеологічну альтернативу російському «русскому миру», з тією ж логікою проникнення, підриву, підкупу й вербування.
Саїд Ісмагілов розповідає, що він зіткнувся з цим ідеологічним експансіонізмом ще у 2000-х, коли навчався в Ісламському університеті. Один з викладачів, культурний аташе посольства Ірану, замість викладання тафсіру (тлумачення Корану) займався класичною прозелітичною пропагандою: переконував студентів, що «справжній іслам — це шиїзм», і закликав таємно приймати його (під прикриттям практики «такийї» — дозволеного приховування віри). По суті, це була спроба вербування майбутніх українських імамів на користь «справи ісламської революції».
«Ми з одногрупниками терпляче сиділи і слухали весь набір пропаганди «іранського міру», що врешті-решт у мене вилилось в написання дисертації на тему «Шаріат в сунітській та шиїтській традиціях: компаративний аналіз», де я по запчастинах розібрав шиїзм, бо не треба було ото цілий рік робити боляче моїй голові», — згадує Ісмагілов.
Це зіткнення з іранською доктриною підштовхнуло його до написання дисертації на тему «Шаріат у сунітській та шиїтській традиціях: компаративний аналіз». Тема виявилась не лише академічно важливою, а й політичною. Тоді, на початку 2000-х, Іран вже активно інвестував у конфлікти на Близькому Сході: через Хізбаллу в Лівані, через хуситів у Ємені, через пряме втручання в громадянську війну в Сирії на боці режиму Башара Асада.
"Сьогодні Тегеран є головним спонсором хуситського режиму в Ємені й водночас військовим союзником Росії...
У самій Росії Іран також має вплив — будує шиїтські мечеті (в москві їх вже дві), відкриває видавництва шиїтської літератури російською, розвиває бізнес у мусульманських республіках. В Дагестані, зокрема, іранські бізнесмени користуються привілеями, яких не мають інші іноземці. Це — стратегічна співпраця двох авторитарних режимів із подібними амбіціями: розширення впливу за рахунок релігії, пропаганди і війни. Немає сумніву, що Росія таємно буде підтримувати Іран у Близкосхідній війні, і робить вона це для того, щоб відволікти увагу і ресурси наших союзників від літнього наступу на Україну", - резюмує Саїд Ісмагілов.