Читав я в сайті УКУ, під заголовком “Владика Борис: Сьогодні Париж потребує українських богословів”, що Вл. Борис (єпарх Парижу й ректор Українського Католицького Університету), дійсно зажурений своїми вірними, думає, що до Парижу (і до Західньої Європи взагалі; я так перепускаю) потрібно висилати богословів з України, щоб вони відновили віру в людей...
Подається в авторській редакції
Читав я в сайті УКУ, під заголовком “Владика Борис: Сьогодні Париж потребує українських богословів”, що Вл. Борис (єпарх Парижу й ректор Українського Католицького Університету), дійсно зажурений своїми вірними, думає, що до Парижу (і до Західньої Європи взагалі; я так перепускаю) потрібно висилати богословів з України, щоб вони відновили віру в людей...
Преосвященний Владико, позвольте мені з Вами непогодитися (на базі того, що стається тут у Латинській Америці: більше богословів – менше вірних).
Богослови важні, але вони свого роду судді, щоб вирішувати чи дана справа праведна, чи ні; отжеж, суддів мало треба, що треба – це працівників!
В Європі повно богословів і докторів богослов’я, але чим більше їх є – кількість вірних зменшується: церкви закривають, перетворюють їх на “романтичні середньовічні” корчми, і т. д. Отжеж, щось там не в порядку!... Перетворили богослов’я в цивільно-державну науку й професію, а богослови титулів, слави й постів шукають, а не Бога, віри й людей! Богослови закриваються в своїх кабінетах, сядуть перед своїми книжками й комп’ютером... і нехай ніхто їм не заважає! Вони “роблять дуже важну працю” і не мають часу “тратити” з людьми. А коли це часом єпископ – то він часом і не має часу говорити зі своїми священиками, чи відповісти їм на "e-mail"... Отжеж, тепер богослови це важні наукові дослідники або професори, а люди нехай собі живуть, грішать, і пропадають... Вони вже не мають кому їм проповідувати спасіння. Вони вже не мають до кого вдатися. Люди стали отарою без дійсного, а не титульного пастиря! (Часом титул мають, але в Бога вірять? Йому служать?... Бо й таке буває!)
На мій скромний спосіб думання, Жнива Божі потребують працівників, а не адмінстраторів чи суддів! Як кажуть тут у Бразилії: “Tem mais cacique do que índio.” – “Є більше індійських шефів, ніж індіян.” Думаю, що нам треба послухати Господа нашого Ісуса Христа, дійсного Голови Церкви, коли скаржився, що “жниво справді велике, та робітників мало” (Мт 9, 37) – і на ті жнива треба негайно вислати робітників, а не адміністраторів чи суддів. А робітники Жнив Божих – це ПРОПОВІДНИКИ!
Коли відходив на небо, Ісус не вислав до людей ніяких богословів, але проповідників: “І казав Він до них: Ідіть по цілому світові, та всьому створінню ЄВАНГЕЛІЮ ПРОПОВІДУЙТЕ!” (Мк 16, 15).
“Проповідуй Слово, допоминайся вчасно-невчасно” (2Tм 4, 2).
Отжеж, Преосвященний Владико, простіть за мою відвагу й “невчасність”, і дайте мені Своє апостольське благословення, щоб я в міру моїх можливостей проповідував Боже Слово, щоб я людей навертав від чорта до Бога, від пекла до неба, бо в найвищій інстанції – це те, що вартує, а решта – все марнота (Екл 1, 2).
Нехай Добрий Господь простить мені всі мої гріхи і дасть мені сили належно Йому та Його людям служити! Щасливої смерті Вам і мені (бо це одинокий спосіб піти до неба!). Амінь.
Іван Кіндра (Бразилія)