Прес-центр УПЦ КП 11 березня оприлюднив Заяву щодо питання реєстрації Київського Патріархату та УПЦ (МП) у АР Крим за російським законодавством. Автори документу зазначають, що інформація про визнання УПЦ (МП) анексію Криму та передачі свого майна на півострові РПЦ викликала значний резонанс у суспільстві.
Представники Московського Патріархату в Україні, намагаючись виправдатись, як наголошують в УПЦ КП, стали стверджувати, що й інші релігійні конфесії у Криму проходять реєстрацію за окупаційним російським законодавством. В цьому контексті згадується і Кримська єпархія УПЦ Київського Патріархату.
З метою спростувати такі заяви Прес-центр Київської Патріархії повідомляє, що ані Сімферопольська і Кримська єпархія УПЦ Київського Патріархату, ані парафії та монастирі, які входять до її складу, не проводили і не проводять дій для своєї реєстрації за російським законодавством.
Нижче подаємо повний текст Заяви:
«8 березня 2015 р. у ЗМІ було розповсюджено інформацію про реєстрацію у новій редакції Статуту Кримської єпархії УПЦ Московського Патріархату. Пізніше був також повністю оприлюднений текст Статуту, на який журналісти посилалися у своєму репортажі.
З вказаного тексту видно, що попри формальне збереження Сімферопольської і Кримської єпархії Московського Патріархату в складі УПЦ МП, насправді ця єпархія поставлена в пряму адміністративну і майнову залежність безпосередньо від РПЦ та Московського Патріарха.
За Статутом єпархія юридично визнається частиною Російської Православної Церкви. Всі головні кадрові питання (призначення єпископа, ректорів духовних навчальних закладів та настоятелів монастирів, удостоєння церковних нагород та підвищення у сані священнослужителів) вирішуються лише з відома і за письмовою згодою Московського Патріарха. Найбільш скандальним є юридичне визнання того, що все рухоме і нерухоме майно не лише єпархії, але і її канонічних підрозділів, тобто парафій та монастирів, є «майном Російської Православної Церкви». При чому це стосується не лише власного майна, але і майна, отриманого в оренду чи користування В документі також юридично закріплюється визнання того, що Крим є територією Російської Федерації.
Вищезазначена інформація привернула значну увагу в церковному та світському середовищі, викликала жваве обговорення. Тому належні до УПЦ МП особи, включно з офіційними її представниками, бажаючи захистити свою позицію, почали вказувати на те, що й інші релігійні конфесії у Криму проходять реєстрацію за окупаційним російським законодавством. В цьому контексті згадується і Кримська єпархія УПЦ Київського Патріархату, яка нібито теж проводить подібну процедуру.
З метою спростувати такі неправдиві заяви представників УПЦ МП Прес-центр Київської Патріархії офіційно повідомляє, що ані Сімферопольська і Кримська єпархія УПЦ Київського Патріархату, ані парафії та монастирі, які входять до її складу, не проводили і не проводять дій для своєї реєстрації за російським законодавством. У минулорічному інтерв’ю, на яке посилаються представники МП, архієпископ Сімферопольський і Кримський Климент (УПЦ Київського Патріархату) говорить лише про різні аспекти юридичного статусу єпархії з точки зору російського законодавства та про можливі наслідки виконання чи не виконання цього законодавства. Ні про які наміри розпочати реєстрацію за російськими законами чи тим більше про здійснення такої реєстрації архієпископ Климент не заявляв. «Спроби представників Московського Патріархату вплутати моє ім’я в цю історію я можу розцінити лише як їхнє намагання виправдати свою власну зраду. Якщо митрополит Лазар (керівник Сімферопольської єпархії УПЦ МП) у Криму чи Синод УПЦ МП в Києві щось зробили зі Статутом єпархії – то не треба себе вигороджувати посиланнями на моє ім’я» – з обуренням заявив архієпископ Климент в інтерв’ю Прес-центру Київської Патріархії.
Згодом Юридичний відділ Київської Митрополії Московського Патріархату в своєму офіційному коментарі заявив, що оприлюднений у ЗМІ текст Статуту Кримської єпархії Синод УПЦ МП «не приймав». З’ясовуючи обставини справи за відкритими джерелами та зібравши іншу наявну інформацію, якій є підстави довіряти, у Прес-центрі Київської Патріархії встановили наступне.
Відразу після прийняття в Росії закону, яким на всі юридичні особи у окупованому Криму, в тому числі на релігійні організації, накладається зобов’язання пройти реєстрацію за законодавством РФ як російським юридичним особам або як філіям іноземних організацій, 19 червня 2014 р. Синод УПЦ МП приймає рішення внести зміни до Статуту Симферолпольскої і Кримської єпархії УПЦ МП (Журнал засідання №8). Зміни до Статуту Феодосійської єпархії ухвалені Синодом лише 23 грудня 2014 р. (Журнал засідання №93), про зміни до Статуту Джанкойської єпархії відомостей не знайдено.
З цього факту вбачається, що поспішне прийняття змін до Статуту Кримської єпархії лише через кілька тижнів після проголошення нового окупаційного законодавства РФ щодо Криму мало не стільки практичну мету, скільки було продиктоване політичною потребою – продемонструвати, що Кримська єпархія УПЦ МП лояльна новій окупаційній владі та виконує її розпорядження. Бо інакше чим пояснити, що з трьох єпархій УПЦ МП в Криму одна розпочала процес реєстрації ще у червні 2014 р., інша – у грудні 2014 р., а третя ще не розпочала його?
Поки що представниками УПЦ МП не надано достовірних доказів того, який саме текст Статуту Кримської єпархії був прийнятий на засіданні Синоду 19 червня 2014 р. Підтвердженням правдивості слів Юридичного відділу Київської Митрополії може бути лише повне оприлюднення цього тексту Статуту.
З Єдиного державного реєстру юридичних осіб РФ видно, що «Православна релігійна організація Симферопольська і Кримська єпархія» була зареєстрована 23 грудня 2014 р. і їй присвоєний номер (ОГРН) 1147700000150. Цей факт, разом з рішенням Синоду УПЦ МП підтверджує, що до статуту Кримської єпархії УПЦ МП зміни внесені і цей статут у Росії зареєстрований.
Юридичний відділ спростовує не те, що оприлюднений у ЗМІ текст є текстом Статуту Кримської єпархії, зареєстрованим за законами РФ, а те, що цей текст приймався Синодом УПЦ МП. Таким чином виникає справедливе припущення, що у разі, коли Юридичний відділ свідчить правду, то текст, який був прийнятий Синодом УПЦ МП, був потім змінений кимось і зареєстрований у зміненому вигляді. Хто ж міг змінити цей текст?
Відповідь на це питання дає п. 17 Статуту: «17. Устав Епархии с изменениями (дополнениями) утверждается Патриархом Московским и всея Руси.» У зв’язку з відсутністю в Україні спеціалістів з російського законодавства цілком логічно, що проект Статуту був направлений до Росії, найбільш ймовірно, що до юридичної служби Московської Патріархії. Є всі підстави припускати, що в Московській Патріархії були внесені правки, текст був затверджений патріархом Кирилом, а потім Кримська єпархія подала його на реєстрацію. Характерно, що на самому документі зазначено «Редакция устава утверждена 03.12.2014 г.», але не зазначено, ким це зроблено – митрополитом Онуфрієм, який мав би затверджувати такий документ, як Предстоятель УПЦ МП, чи патріархом Кирилом, як це передбачене в самому Статуті.
У підсумку цього аналізу стан справ навколо Статуту Кримської єпархії УПЦ МП виглядає наступним чином.
1. Або керівництво УПЦ МП в особі митрополита Онуфрія як Предстоятеля і митрополита Антонія як керуючого справами та секретаря Священного Синоду, відповідального за офіційне діловодство Синоду, дійсно причетне до ухвалення Статуту, текст якого опублікований у ЗМІ, або ухвалений Синодом текст без волі та відома керівництва УПЦ МП був змінений у Москві та затверджений Московським Патріархом. Якщо справедливе перше – то всі дотеперішні спростування з боку УПЦ МП є недостовірними. Якщо справедливе друге, то слід визнати, що Московський Патріарх грубо порушив права УПЦ МП на самоуправління, Статут УПЦ МП і привласнив собі щодо Кримської єпархії УПЦ МП права, які йому не належать. Чи наважаться керівники УПЦ МП визнати, що їхній Патріарх вчинив такі дії?
2. Представники УПЦ МП зараз намагаються напустити туману навколо справи, переключаючи увагу аудиторії з юридичної і фактичної сторони, яким можуть дати кваліфіковану оцінку світські спеціалісти, на сторону «канонічу», в якій широкий загал є мало досвідченим. Те, що Київського Митрополита поминають за богослужіннями в Криму і що митрополит Лазар входить до Синоду УПЦ МП, ще не означає реальної влади УПЦ МП в Криму і відсутності другого, більш впливового центру влади для Криму – Московського Патріарха. Якщо оприлюднений текст Статуту Кримської єпархії УПЦ МП є справжнім (а це на сьогодні є найбільш вірогідним), то це означає, що влада УПЦ МП над Кримською єпархією є номінальна, а фактично Крим виведений у підпорядкування Московського Патріарха.
В тексті зазначено (п. 2): «Епархия является каноническим подразделением Украинской Православной Церкви и входит в ее иерархическую структуру. Украинская Православная Церковь не имеет прав юридического лица, является самоуправляемой частью религиозной организации Русская Православная Церковь (другое официальное наименование – Московский Патриархат), именуемой в дальнейшем тексте настоящего Устава – “Русская Православная Церковь”) с правами широкой автономки». Тобто, з церковної точки зору (яка для юристів не має вирішального значення) УПЦ МП існує, як самокерована частина РПЦ, але з юридичної точки зору УПЦ МП не існує, бо немає такої юридичної особи. Є юридична особа РПЦ, і з юридичної точки зору Кримська єпархія (а за сенсом Статуту – і всі інші єпархії УПЦ МП з точки зору Москви) належить до РПЦ – що і закріплюється Статутом.
Цей висновок підтверджується наступним п. 3, де перш за все вказано: «Епархия осуществляет свою деятельность в юрисдикции Русской Православной Церкви в соответствии с Уставом Русской Православной Церкви…». Це означає, що всі решта перелічених далі джерел, в тому числі Статут УПЦ МП та інші українські джерела, є підпорядкованими Статуту РПЦ і мають вживатися лише в тій мірі, в якій йому відповідають.
Статутом (п. 9) юридично закріплене визнання анексії Криму Росією: «Место нахождения постоянно действующего исполнительного органа Епархии (Епархиального совета во главе с Епархиальным архиереем) – Российская Федерация, Республика Крым, город Симферополь.».
Згадуваним вже п. 17 прямо вказується на те, хто має найвищу юридичну владу над Кримською єпархією: «Устав Епархии с изменениями (дополнениями) утверждается Патриархом Московским и всея Руси». Про Митрополита Київського чи Синод УПЦ МП в цьому контексті немає і згадки! Ця влада закріплюється також вирішальним правом Московського Патріарха щодо призначення і звільнення керівника єпархії (п. 20): «Епархиальный архиерей (митрополит, архиепископ или епископ) избирается (отстраняется от должности) Священным Синодом Украинской Православной Церкви, получая о том указ Митрополита Киевского и всея Украины (Местоблюстителя), который вступает в силу после получения кандидатом на должность Епархиального архиерея письменного благословения Патриарха Московского и всея Руси». Тобто без підпису з Москви київські рішення щодо Криму мають стільки ж сили, скільки проголосовані Верховною Радою України закони – без підпису Президента. Так само ключові кадрові рішення (призначення ректорів духовних навчальних закладів та настоятелів монастирів, нагородження церковними нагородами і підвищення у сані) відбувається лише за погодженням з Московським Патріархом (п. 21). У своїй діяльності керівник Кримської єпархії також найперше підзвітний Московському Патріарху (п. 22).
Грошові відрахування на діяльність РПЦ Кримська єпархія також має здійснювати за рішеннями з Москви, а не з Києва (п. 37): «Епархия отчисляет финансовые средства на общецерковные нужды в соответствии с нормами, установленными Священным Синодом Русской Православной Церкви».
Особливо ж скандальними є пункти 41 та 42 Статуту: «41. Имущество, принадлежащее Епархии и ее каноническим подразделениям на праве собственности или ином имущественном праве, является имуществом Русской Православной Церкви.
42. Священный Синод Русской Православной Церкви устанавливает Единый порядок владения, пользования и распоряжения недвижимым и особо ценным движимым имуществом Епархии и ее канонических подразделений».
Тобто не лише все майно самої єпархії, але і майно всіх її підрозділів (монастирів, парафій) – храми, землі та все інше нерухоме і рухоме майно, не лише власне, але й орендоване чи надане в користування, за статутом належить РПЦ, як юридичній особі Російської Федерації.
У зв’язку з цим від офіційних осіб УПМ МП українське суспільство вправі почути правдиві, документально підтверджені та вичерпні відповіді на наступні питання:
1. Чому Синод УПЦ МП так поспішно (19 червня 2014 р.) прийняв зміни до Статуту Кримської єпархії – чи не для того, щоби задовольнити політичні вимоги окупаційної влади Криму і юридично закріпити визнання Криму російською територією? Відсутність рішень щодо змін у Статутах двох інших єпархій УПЦ МП аж до кінця 2014 р. підтверджує, що така термінова необхідність для змін у Статуті Кримської єпархії не була обумовлена реальними потребами.
2. Чи будуть оприлюднені тексти Статуту Кримської єпархії УПЦ МП у варіанті, затвердженому Синодом і у варіанті, зареєстрованому 23 грудня 2014 р. у Росії для того, щоби визначити, чи це є один і той самий текст і щоби проаналізувати, що в ньому міститься?
3. Чи Юридичний відділ або інша уповноважена структура Митрополії УПЦ МП можуть офіційно заперечити, що опублікований у ЗМІ текст Статуту Кримської єпархії УПЦ МП є текстом, який зареєстрований 23 грудня 2014 р. у Росії, відомості про що містяться у російському реєстрі (ЕГРЮЛ) за №1147700000150?
4. Чи Юридичний відділ або інша уповноважена структура Митрополії УПЦ МП можуть офіційно підтвердити чи спростувати, що у текст Статуту, який був затверджений Синодом 19 червня 2014 р. (Журнал засідання №8), Московською Патріархією були внесені правки і він у зміненому вигляді був затверджений Московським Патріархом Кирилом, а не митрополитом Онуфрієм? Якщо це мало місце – чи попередньо погоджував Московський Патріарх змінений текст Статуту з Предстоятелем УПЦ МП митрополитом Онуфрієм, керуючим справами УПЦ МП і секретарем Синоду митрополитом Антонієм? Чи погоджувався цей текст з митрополитом Кримським УПЦ МП Лазарем?
Від відповіді на ці питання залежатиме висновок про те, що насправді сталося з Кримською єпархією УПЦ МП, а також чи мали місце порушення Статуту УПЦ МП щодо права на самоуправління з боку митрополита Онуфрія, митрополита Антонія, митрополита Лазаря, – або вторгнення Московського Патріарха в юрисдикцію УПЦ МП і захоплення ним у свою владу Кримської єпархії сталося без їхнього відома. І чи не є те, що сталося з Кримською єпархією, моделлю, за якою Московський Патріарх планує провести зміни у становищі всіх інших єпархій УПЦ МП, залишивши від прав на самоуправління УПЦ одну пусту назву – про що Київський Патріархат заявляв неодноразово протягом останніх років».