Київський Патріархат на Вінниччині: мінус 4 храми
Єпископ Вінницький і Брацлавський Онуфрій (УПЦ КП) у цій ситуації звинувачує кількох своїх, вже колишніх, кліриків, які перейшли до Московського Патріархату, а також відділ у справах релігій Вінницької ОДА, який, за словами владики Онуфрія, діє в інтересах УПЦ (МП).
Історія, яку розповів архиєрей, за закрученістю сюжету не поступається детективам. Отже, за словами владики, «шахрайське угрупування», яке складається з чотирьох, вже колишніх, кліриків Київського Патріархату – Василя Аксанюка, його сина Анатолія Аксанюка, їх родича Миколи Строка та кума Павла Кучерука, у грудні минулого року агітували духовенство і вірних виходити зі складу Київського Патріархату.
— Вони хотіли сформувати нову єпархію Автокефальної Церкви. Тут ще задіяний був рідний брат протоєрея Миколи Строка з Житомирської області, священик Московського Патріархату, який готувався сюди йти єпископом УАПЦ, – каже єпископ Онуфрій. – Але у керівництва Автокефальної Церкви знайшлися сили відмовитися від таких «медвежих» послуг.
Кліриків УПЦ КП, які потайки від свого єпископа брали участь у засіданні архиєрейського Собору УАПЦ, Синод Київського Патріархату, 13 грудня 2009 року, заборонив у служінні до покаяння.
– Тоді вони, замість того, щоб покаятись, почали шукати щастя в іншій конфесії, – продовжує владика Онуфрій. – Вони перейшли до Московського Патріархату. Але не просто перейшли, а хочуть відібрати майно тих релігійних спільнот, де служили. Портоєрей Микола Строк, який служив у с. Стадниця, що поблизу Вінниці, збирав у своїх парафіян підписи за перехід до Автокефальної Церкви. Коли ж у них не вийшло з Автокефальною Церквою, він просто замінив титульну сторінку на підписах, у нас є цьому підтвердження, і з цими підписами пішов до Московського Патріархату.
Сам Микола Строк, який з 1993 року служив у Стадницькій парафії УПЦ КП, свій перехід до Московського Патріархату в інтерв'ю місцевій газеті «20 хвилин» пояснив тим, що втомився відповідати віруючим на питання, чому їх називають розкольниками:
– Люди хочуть бачити своїх братів в єдності, – каже він. – Є такі, що 16 років проходили повз храм, бо не належать до Київського Патріархату. І ці люди мені дякували, що я об’єднав громаду, що тепер можуть молитися в церкві дідів-прадідів, які її будували.
Наразі громада с. Стадниця розколота на дві частини. Одна з них, довірившись авторитетові батюшки, пішла до УПЦ (МП), а інша залишилась у Київському Патріархаті. Відразу після розколу, віряни, ще донедавна єдиної громади, почали ділити храм.
Оскільки релігійна спільнота УПЦ КП, яка півтора десятиліття користувалась єдиним у Стадниці храмом, за цей час не оформила на нього майнові документи, юридично храм знаходився у власності Облдержадміністрації. На час розборок влада вирішила опечатати церкву.
А далі почалася тяганина зі збором підписів, їх відкликанням та оскарженням. Більшості селян важко було зорієнтуватись у цій війні Патріархатів.
– Люди не знали, за що підписувалися, – стверджує староста села Михайло Вовк. – Я особисто теж ставив підпис, але на титульному листку було написано, що голоси збираються на підтримку священика, а не за перехід до іншої конфесії. Люди обдурені! Їхні підписи доклали до іншого документа.
Врешті, остаточно з'ясовувати конфесійне самовизначення мешканців Стадниці довелось чиновнику з Вінниці:
– Я особисто з секретарем сільради обійшов кожну хату з опитуванням: «Так чи Ні?», – каже начальник відділу у справах релігій Вінницької ОДА Ігор Салецький.
Єпископ Онуфрій, натомість, стверджує, що при цьому опитуванні, знову ж таки, запитання ставилось не про приналежність до тієї чи іншої конфесії, а про підтримку чи непідтримку місцевого священика. Сам Ігор Салецький прокоментував це лаконічно: «На жаль, такі форми роботи», – сказав він.
За підсумками опитування, 842 особи висловились на підтримку місцевого священика, тобто фактично, за перехід до УПЦ (МП) і близько 250 людей побажали залишитись в УПЦ КП. Примітно, що, за словами єпископа Онуфрія, фактичних парафіян, які відвідували Богослужіння хоча б на Пасху, у селі було не більше 100…
Врешті відділом у справах релігій Вінницької ОДА було зареєстровано у с. Стадниця дві релігійні громади – УПЦ та УПЦ КП. Обидві громади звернулись до обласної влади з проханням надати їм у використання місцевий храм. На пропозицію влади – проводити Богослужіння почергово, не погодилась жодна з них.
15 березня обласна влада, прийнявши до уваги кількість членів в обох релігійних громадах Стадниці, а також клопотання місцевої сільради, прийняла рішення на користь вірних УПЦ. Відтепер єдиний у селі храм належить православним УПЦ (МП).
За майже аналогічним сценарієм розгортались події і в селі Росоша Липовецького району Вінницької області. У грудні минулого року місцевий священик УПЦ КП о. Павло Кучерук, про якого вже згадувалось вище, почав говорити вірним про необхідність об’єднання церков. Ця екуменічна ініціатива батюшки, у січні цього року, реалізувалась у зборі підписів місцевих парафіян під загадковою фразою: «с. Росоша. За об’єднання православних християн».
– Він почав бігати попід хати, ловити бабусь і казати, що його виганяють, – розповідає місцева жителька, вірянка УПЦ КП Лідія Пудзерко. – Дехто пожалів і підписався. Підписалися і всі ті, хто ходить у Московську церкву. А ми не підписувались. Зараз він, вже як священик Московської церкви, служить у нашому храмі, який ми будували за власні гроші.
Храм УПЦ КП у селі Росоша будувався з 90-тих років минулого століття на кошти місцевих парафіян. З документації Парафіяльна рада мала лише рішення сільради про виділення земельної ділянки під будівництво. За словами начальника Відділу у справах релігій Вінницької ОДА Ігоря Салецького, це рішення важливе, але не основне. Обов’язково мав бути також складений Акт на постійне користування.
Окрім нового великого храму, віряни Київського Патріархату у селі Росоша мали ще невеличку капличку на цвинтарі. До неї, як і до великого храму, вони більше не мають доступу. Тепер обидва храми належать релігійним громадам УПЦ (МП).
Начальник відділу у справах релігій Вінницької ОДА Ігор Салецький відповідальність за ситуацію в обох селах – Стадниці і Росоші, покладає на місцевого єпископа УПЦ КП Онуфрія, який вчасно не потурбувався про належне оформлення майнових документів на храми.
– Чотири роки я добивався, щоб виступити на зборах Вінницької єпархії УПЦ КП. Не добився. Мене цікавить, щоб були оформлені установчі документи релігійних громад і майнові документи на храми. Хіба за стільки років не можна було їх оформити?! Храми у Стадниці та Росоші були програні суто адміністративно, – стверджує Ігор Салецький. Тепер ситуація у цих селах всіх навчить, що треба своєчасно оформлювати документи, – резюмував він.
Одночасно з подіями у Стадниці та Росоші розгортався конфлікт за невеличку лікарняну церкву у Вінниці. Протягом приблизно десяти років храмом при Обласній психіатричній лікарні ім. Ющенка, на підставі усної домовленості, користувалась єпархія УПЦ КП. Однак у грудні минулого року, священик цього храму о. Анатолій Аксанюк, про якого згадувалось на початку статті, був заборонений у служінні Архиєрейським Собором Київського Патріархату, а через кілька днів його наново висвятили в УПЦ (МП). Оскільки він намагався продовжувати служити у лікарняному храмі вже як священик іншої конфесії, розгорівся конфлікт між єпархіями обох Патріархатів. Адміністрація лікарні, у власності якої знаходився лікарняний храм, вимушена була його закрити до з'ясування обставин.
Було вирішено, що лише після того, як будь-яка зі сторін конфлікту укладе договір про благодійну діяльність і духовну опіку над хворими з медичним закладом, буде даний дозвіл проводити там Богослужіння.
– За півтора місяці єпархія УПЦ (МП) пропрацювала с медичним персоналом, зібрала 182 підписи, зареєструвала там релігійну громаду, – каже Ігор Салецький. – Натомість інша сторона – єпархія УПЦ КП за цей час лише поставила завдання перед владою: направила прохання до облдержадміністрації про дозвіл проводити там Богослужіння.
На підставі угоди, яку Вінницька єпархія УПЦ (МП) заключила з лікарняним закладом, адміністрація лікарні звернулась до голови ОДА з проханням передати храм у безоплатне користування на 3 роки Вінницькій єпархії УПЦ. Відповідне розпорядження губернатор підписав 3 березня.
Єпископ Вінницький і Брацлавський Онуфрій, коментуючи це рішення, сказав, що для нього воно було повною несподіванкою.
15 березня, протестуючи проти рішень влади щодо передачі храмів у Вінниці, Стадниці та Росоші у користування єпархії УПЦ (МП), вірні Київського Патріархату під стінами ОДА влаштували пікет-молебень, у якому просили Бога врозумити владу. Цю акцію підтримав також місцевий осередок ВО «Свобода». Подібні акції протестувальники збираються продовжувати і надалі. Проте їх результативність, з огляду на обставини, видається сумнівною.
Отже, за останні кілька місяців, завдяки священикам-перебіжчикам, які протягом кількох днів встигли змінити три Патріархати, Вінницька єпархія УПЦ (МП) отримала несподівано для себе 4 храми, які відповідно втратила єпархія УПЦ КП. В цій екстримальній ситуації єпархія УПЦ (МП) юридично діяла чітко і грамотно, що разом з гарними стосунками з обласною владою і принесло позитивний результат. Єпархія ж УПЦ КП залишилась ображеною на облдержадміністрацію, яка на їх думку, діяла лише в інтересах УПЦ (МП).
Олена КАЧУРОВСЬКА, світлини автора
