Гості передачі «Ваша Свобода»: Оксана Горкуша, релігієзнавець; Кирило (Говорун), екс-глава відділу зовнішніх зв'язків УПЦ (МП).
Вселенський патріарх Варфоломій I, 25 листопада 2018 року
За два дні до Об’єднавчого собору незалежної української церкви Українська православна церква Київського патріархату зібралася на свій собор. Речник УПЦ КП архієпископ Євстратій (Зоря) повідомив, що глава української помісної православної церкви отримає томос 6 січня. Він також повідомив, що УПЦ КП має єдину пропозицію щодо кандидатури на посаду предстоятеля обєднаної церкви, але не уточнив, про кого йдеться.
Олександр Лащенко: Пані Горкуша, у центрі уваги – те, що буде 15 грудня. Ключова роль може бути саме Київського патріархату. Фактично вони оберуть предстоятеля. Так правильно казати?
Оксана Горкуша: Церква – це ж боголюдська інституція, тобто, крім людської складової, ще є божественна складова.
Київський патріархат – ця церква так само служила Богу перш за все і Україні. Але, звичайно, більшість і архієреїв, і мирян, які прибудуть, будуть саме представляти, репрезентувати саме цю церковну інституцію (Київський патріархат – ред.). Що дуже добре, з моєї точки зору.
Патріарха Філарета треба сприймати як представника саме боголюдської інституції. Людська природа може диктувати якісь особисті амбіції й інтереси, але як мудрий очільник церкви він завжди слідуватиме за Божим керівництвом і вказівкою. Не вік і не ім’я, і не людська природа визначають очільника церкви, а саме той внесок, який він зробить для розбудови в майбутньому цієї церкви.
Думаю, що патріарх Філарет як мудрий очільник Київського патріархату розуміє, що очолювати нову церкву має персона незаангажована в якісь історіографічні колишні речі. Думаю, що Київський патріархат висуне гідного свого представника. Звичайно, патріарх Філарет – це саме та постать, яку хотіли би бачити очільником церкви багато вірян і православних християн.
Ажіотаж у ЗМІ, який останнім часом створюється довкола церковних питань – нам дуже часто демонструють церкву, як майже політичну інституцію. Не можемо сприймати церкву, як якийсь політичний проект. Очищати українське суспільство треба, мабуть, з морально чистого очільника церкви. Спочатку духовна складова очищається, а потім вже говоримо про очищення тіла, влади і всього іншого.
РПЦ – це зовсім інша модель, ніж та, яка притаманна для українського народу. Ми ніколи не сприймемо ту церковну модель, яка розбудовується в Російській Федерації. Ментально українці ніколи не сприймуть авторитарну церкву, яка тяжіє до тоталітарного впливу на суспільство, не сприймуть церкву, яка захоче контролювати свідомість.
– Отче, кілька днів тому у соцмережі «Фейсбук» ви констатували, що є така суперечність між Київським патріархатом і Константинопольським патріархатом. Київський за те, щоб Об’єднавчий собор був архієрейським, тобто нібито проти участі у ньому мирян і духовенства. Хоча потім представник Київського патріархату Євстрій (Зоря) це заперечив. По-друге, ви писали, що Київський патріархат за відкрите голосування на соборі, а Константинополь – за закрите. Ця суперечність може стати критичною на Об’єднавчому соборі?
Кирило (Говорун): Є дуже багато спільного у позиціях Константинопольського патріархату і Київського патріархату, всіх учасників майбутнього процесу. Спільних позицій набагато більше, ніж розбіжностей. Розбіжності демонструють два трішки різних підходи до процесу об’єднання. Бачення Константинопольського патріархату цього процесу полягає в тому, що до цього процесу повинна бути залучена максимальна кількість парафій, єпархій з усіх церков в Україні, включно з Московським патріархатом. З боку Київського патріархату ми почули, що вони бачать цей процес, як більш закритий. Київський патріархат уявляє собі майбутню церкву як більш-менш схожу з теперішніми структурами Київського патріархату. А Константинополь бачить її більш широкою. Для України бачення Константинопольського патріархату більше актуальне.
Оксана Горкуша: З точки зору Вселенського патріархату – правильно, це бачення. Але, коли говоримо з точки зору Київського патріархату, треба говорити про досвід. І досвід був дуже трагічний для цієї церкви. Можливо, застереження, які висуває Київський патріархат, пов’язані з тим трагічним іноді, а іноді дуже небезпечним досвідом, який має ця церква у встановленні української духовності.
Коли говориться про колишніх представників Московського патріархату, які будуть на соборі, то одні змінять свою церковну належність, тому що вони служать Богові і українському народові, а другі – тому що це, мабуть, якийсь зиск їм чи ще щось. У нас немає певності, що ці люди не будуть (як це?) «подвійними агентами».
Очевидно, це залишався такий засіб тримання українського народу у полі досяжності і під контролем Російської Федерації. Тому ця церква (УПЦ (МП) – ред.) отримувала масу преференцій для розбудови своєї інституційної мережі по Україні. Тому можна сказати, що вони розбудували – вони мали підтримку! З іншого боку, бачимо динаміку зміни прихожан, динаміку зміни у віруючих. Якщо у УПЦ КП кількість віруючих послідовно зростала впродовж усього часу незалежності України, то не можемо цього сказати про УПЦ (МП).
– Отче, архієпископ Євстратій (Зоря) заявив, за підсумками нинішнього Собору Київського патріархату томос Вселенського патріарха має бути вручений предстоятелю єдиної церкви 6 січня наступного року. За словами Євстратія (Зорі), у Константинополі має бути завершена Божественна літургія, співслужіння Вселенського патріарха та предстоятеля помісної церкви, а після цього йому вручатимуть томос. Також владика розповів, що ієрархи Київського патріархату прийдуть на Об’єднавчий собор 15 грудня, кожен візьме з собою двох осіб (одного клірика та одного монаха або мирянина). І ще одна важлива деталь – голосування на Об’єднавчому соборі буде таємним.
Кирило (Говорун): Добре, що прозвучала офіційно інформація, що 6 січня має бути поставлено остаточно крапку у цій сазі, яка тривала, принаймні, з квітня місяця.
Я не говорив би про всеправославний конфлікт, тобто його навіювали, максимально розбурхували і намагалися представити певну стурбованість, яка справді існує у світовому православ’ї. Усі церкви прийняли, проголошуючи це чи мовчанням приймаючи це рішення Константинопольського патріархату про подолання розколу в Україні.
Жодна з церков не заперечила, що Константинополь вирішив проблему того розколу, який існував в Україні! Питання виникли щодо деталей розв’язання української проблеми. Для Константинополя важлива інклюзивність майбутньої церкви, щоб показати, що в Україні можна уникати конфліктів на релігійному ґрунті, що в Україні справді можна побудувати єдину церкву, яка буде мати вагу і стабільність у своєму існуванні.