Конституційний Суд України оприлюднив рішення про неконституційність вимог про отримання дозволів у місцевої влади на проведення публічних релігійних та інших мирних заходів.
Конституційний Суд України оприлюднив рішення про неконституційність вимог про отримання дозволів у місцевої влади на проведення публічних релігійних та інших мирних заходів.
Рішення оголосив 13 вересня 2016 року Голова Конституційного Суду України Юрій Баулін у присутності представників Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій, представників громадськості та журналістів, повідомляє Інститут релігійної свободи.
“У демократичній правовій державі не може бути встановлений різний порядок проведення мирних зібрань залежно від їх організаторів та учасників, мети і місця, форми тощо. А саме: в одних випадках вимагається отримати дозвіл, а в інших – завчасно сповістити про намір провести таке зібрання”, – наголошується у Рішенні Конституційного Суду.
Суд вважає, що Конституція України “зобов’язує державу створити єдиний правовий механізм, що регулює проведення громадянами, громадськими або релігійними організаціями, іншими суб’єктами права публічних мирних зібрань релігійного та нерелігійного характеру”.
Проаналізувавши норми Конституції та законів України, Європейської Конвенції з прав людини, висновки наукових установ та громадських організацій, позицію органів влади, Конституційний Суд дійшов висновку про невідповідність Конституції України положень частини 5 статті 21 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» та Указу Президії Верховної Ради СРСР від 28.07.1988 року № 9306 «Про порядок організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій в СРСР».
Зазначені законодавчі норми визнані неконституційними та втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом цього Рішення.
У Рішенні Конституційного Суду наголошується, що відповідно до статті 39 Конституції України єдиною вимогою для проведення публічних мирних зібрань, як релігійних, так і нерелігійних, є їх мирних характер та завчасне сповіщення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування.
Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, є остаточним і не може бути оскарженим.
Як повідомляв ІРС, суддею-доповідачем у цій справі був Станіслав Шевчук, який організував конституційне провадження, залучив науковців, правозахисників та представників Всеукраїнської Ради Церков до участі в усних слуханнях та в підготовці матеріалів справи.
Автором конституційного подання виступила Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Валерія Лутковська.
Нагадаємо, що на прохання Конституційного Суду експерти Інституту релігійної свободи підготували Правовий висновок, в якому заявили про невідповідність Конституції України положень ч.5 статті 21 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації». Аргументи ІРС разом із додатками, викладеними на 39 сторінках, відображають неконституційну практику місцевих органів влади протягом останніх 10 років.