Жодного церковного припису в Українській Церкві для звершення занурення у зимову воду немає і ніколи не було. "Занурення в ополонку не змиває гріхи, бо гріх – це не зовнішня проблема, а внутрішня хвороба душі. І щоб її вилікувати, потрібно спочатку її виявити, від щирого серця покаятись та змінитися з допомогою Божою і через Таїнства Церкви".
Про це йдеться у дописі ПЦУ на сторінці у Facebook.
"Священники звершують Чин освячення води відкритих водойм у свято Богоявлення не для того, щоби в ній купатися, а саму воду освячують зовсім не «іони срібла» хреста, який у неї занурюють. І якщо під час звершення водосвяття використовують, скажімо, хрест дерев’яний, то вода все одно силою благословіння Божого і благодаті Святого Духа за молитвами стає святинею – агіасмою (від грец. ἁγίασμα – «святиня»).
Саме як до святині – шанобливо, з повагою і благоговінням – ми маємо ставитися до води, освяченої на Богоявлення.
З Євангелія ми знаємо, що, занурившись у води Йордану, Спаситель освятив їх та благословив для нас Таїнство Хрещення як необхідну умову для спасіння...
Тож як грішні люди можуть «наслідувати» Ісуса Христа, купаючись взимку у водоймах? З якою метою і як саме «наслідують»? При цьому, не соромлячись оголювати напоказ власне тіло, «підігріватися» спиртними напоями, не стримуватися у лайці під час фізичних відчуттів через занурення у крижану воду. І чомусь «обов’язково треба» зануритися тричі і перехреститися перед зануренням… Купатися в ополонці не підготовленим для цього людям – це ризикувати своїм здоров’ям і життям, а значить – нехтувати даром Божим", - йдеться у дописі ПЦУ.