або: Ви ще не в Матриці? Тоді ми йдемо до вас! Увага, увага! Сьогодні на вас чекають карколомні ментальні кульбіти і перевертання уявлень догори дригом! Не пропустіть несамовитий атракціон майже за Грібоєдовим — лихо-з-розуму! Після нудної полемічної частини, де автор вже й сам не знає, нащо і кому він ще щось пояснює, на вас чекають пригоди, тріллер і зоряні війни! В програмі: кольорові пігулки для розуму; ефект матриці; вечеря при свічках; революції думки, крові і сексу; гасла пепсі-коли; картки досьє (народився, вступив, характер нордичний — майже по Штірліцу); хеппенінги, помста і права людини; втаємничені міністри; братерство, мультики і музичний “катехизм”; дочірні підприємства і ясла; труна і справа Брейвіка; сіно-солома; годинникарі; єпитрахиль та нагорода Нобеля; хата з краю в умовах війни і агресивно налаштовані грібоєдівські інтелектуали. Запрошуємо до нашого шапіто і бажаємо приємного перегляду!
або: Ви ще не в Матриці? Тоді ми йдемо до вас!
Увага, увага! Сьогодні на вас чекають карколомні ментальні кульбіти і перевертання уявлень догори дригом! Не пропустіть несамовитий атракціон майже за Грібоєдовим — лихо-з-розуму! Після нудної полемічної частини, де автор вже й сам не знає, нащо і кому він ще щось пояснює, на вас чекають пригоди, тріллер і зоряні війни! В програмі: кольорові пігулки для розуму; ефект матриці; вечеря при свічках; революції думки, крові і сексу; гасла пепсі-коли; картки досьє (народився, вступив, характер нордичний — майже по Штірліцу); хеппенінги, помста і права людини; втаємничені міністри; братерство, мультики і музичний “катехизм”; дочірні підприємства і ясла; труна і справа Брейвіка; сіно-солома; годинникарі; єпитрахиль та нагорода Нобеля; хата з краю в умовах війни і агресивно налаштовані грібоєдівські інтелектуали. Запрошуємо до нашого шапіто і бажаємо приємного перегляду!
Недавно я опублікував своє обурення масонською джинсою на католицькому інформаційному сайті. Яка була реакція? Еххх...
В загальному, майже тотальне мовчання, як і поодинокі закиди, виявляється ще можна досить лагідно пояснити — критичний брак інформованості що до згаданого явища. Особливо болісно за католиків — вже хто як хто повинен знати хоч мінімум... Наприклад, що католикам і досі заборонено брати участь в масонському русі під важким гріхом і санкцією екскомуніки (вилучення з життя Церковної спільноти). А скільки важить щирий подив людей, що кажуть: та хіба ж масонам можна щось дорікнути? Але, про все по порядку.
Ще один з нудних, але обов'язкових вступів...
Перш за все, перепрошую за стислий зміст. В мене дійсно немає часу розвинути тему, тому й даю лише те, що лежало як раз під рукою, може не становить цілком переконливу і вичерпну аргументацію і так далі. Хоча тут треба розуміти одне: фізично неможливо комплексно розглянути таку тему в одній статті, одній книзі, чи навіть цілій науково-популярній серії. Тут не вистачить, мабуть і років серйозних академічних досліджень. Але, хто хоче — той знайде. Пригадую тільки, що я тут викладатиму католицьку точку зору, тому заохочених на власні пошуки дуже прошу бути уважним в користанні з джерел, особливо з інтернету — на цю тему кружляє повно добре замаскованої під автентично католицьку доктрину літератури, наприклад, різноманітних “традиціоналістів” (і як це тільки ковпаківці ще не дібрались до такої “благодатної” теми?), що вже давно нічого спільного з Католицькою Церквою не мають. Я також спробую в тракті подавати лінки до літератури чи веб-сторінок. На жаль, це буде вимагати від читача знання кількох мов (намагатимусь обмежитись англійською і польською, але в ідеалі треба додати ще італійську, французьку і німецьку). Ще раз підкреслюю, що це “список нашвидкоруч”, і я не тверджу, що поділяю всі погляди авторів, тим більше в тому, що виходить за стислі рамки обговорюваного явища. Але я вірю в читача і в його спроможність критично сприймати матеріали, дискутувати, шукати, питати... Buon viaggio!
Яку пігулку вибираєш ти?
Отже, стан блаженного незнання що до явища масонства і його справжньої сутності, покрівних організацій та ін. - це не виник незначущості чи надмірної міфічності теми. Це вдумливо створений ефект матриці.
Саме тому я бачу необхідність роз'яснити, здавалося б, найпростіші речі. Саме тому мої аргументи з попередньої статті, які були розраховані на читача “в темі”, не були зрозумілі. Що ж, кожна людина, яка вважає себе за інтелігентну і щиру в пошуку правди, погодиться із старовинним твердженням: ignorantia non est argumentum, себто: незнання не є аргументом.
Масонство, вільномулярство — це ідеологічно-релігійний рух (хоч другу складову вони активно заперечують, але про це згодом), який декларує пошук Вищої Правди і закладає (на трохи вищих за початковий рівнях) в кращому випадку недосконалість християнства, а отже і його неспроможність цю саму Правду явити. В своїй історії рух нав'язує до середньовічних міжнародних визволених бригад мулярів, що об'єднувались на засадах братерства і рівності для реалізації найбільших архітектурних проектів сучасності — готичних соборів. На канві цього додається містичний аспект будівників Храму Соломона, хранителів таємної і найвищої мудрості, яку вони артистично виразили в архітектурних формах. Ок, гобелени завішено, свічки запалено, настрій — зроблено. Що далі?
Революції думки, крові і сексу
Для реалізації своєї цілі і супутніх згаданих вище ідеалів, масони починають об'єднуватися у ложі (це вже після найгучніших ментальних революцій світової історії — коперніканського перевороту, картезіанської революції, ідей Бруно, тощо), тобто організаційні ячейки. Невдовзі приходять гоніння світської влади, які змушують масонів “піти в підпілля”, тобто стати таємною і ще більш овіяною містичною таємницею організацією, а згодом і церковне засудження руху (Папа Климентій ХІІ, 1738 рік). До цього доходять внутрішні розлами і суперечки між найбільшими ідеологами масонства. Але, не зважаючи на це, масонство міцно входить в культурне, політичне і інтелектуальне життя європейського, а згодом і світового, соціуму, і інспірує карколомні зміни ментальності людей (французька революція, просвітництво, секуляризм, “весна народів”, ліберальні демократії, сексуальна революція, генна інженерія...). На цьому етапі подаю лінк до в дечому дискусійної книги Моравського і Мошчинського Co to jest masoneria? з 1939 року (польською). Визнаю, що автори багато чим не гребують і це може бути “тверде зіткнення” для читача, тому пропоную відкласти цю читанку принаймні до кінця даної статті.
Pepsi-Cola's lead
Один з найтиповіших закидів до мене після публікації попередньої статті: яким правом я “поливаю брудом” благородних і невинних людей? Я так розумію, що контекст цього питання, його мессидж є досить простий: а хто ти такий, щоб ми тобі вірили?
Оминаючи емоційно-негативну складову, я не досить добре розумію логічність тверджень на кшталт: я живу в Західній Європі і того чи тамтого не бачив. Такий людині можна відповісти: а що Ви знали про ГУЛАГ, коли жили в СРСР? Справді, в тій країні навіть сексу не було, за висловом “рядової радянської жінки”, так само як на Заході — масонів і знаків їх присутності. На підтвердження своєї тези я скажу, що також вже майже 9 років живу на “Заході” і подібних знаків бачив тисячами — в Польщі, Чехії, Австрії, Італії...
Або також не зрозумілим для мене є твердження, що “церковники” в столиці католицького краю верзуть нісенітниці, над якими так добре можна посміятись в колі друзів, тому не варто взагалі орієнтуватись на авторитет священників. Але якщо хтось вважає себе католиком, то від кого ще він вправі очікувати незабруднений образ правдивої католицької науки? Згідний, рівень священників в Церкві є дуже різний, це біда. Але біда не “церковників”, а Церкви, тобто мене і тебе, всіх нас, хіба що хтось вважатиме себе віртуальним католиком, який до Церкви не має причетності. Не подобаються дурниці з амвону? Йди до іншої парафії. Вимагай більшого, як то кажуть (copyright for Pepsi-Cola). А якщо у півтора мільйонному місті не знайшлося жодного “розумного церковника” - то може, це проблема більше слухача, ніж проповідників?
В кожному разі я стаю перед вами на позиціях покірної слабкості. Ви нічим не зобов'язані, щоб мені вірити. Що я можу вам розказати? Хіба щось значать мої студії, досвід, зустрічі? Чи хтось буде читати мої лінки на серйозні джерела (це ж тарабарщина спеціальних термінів, он як замутнює картину!) або на поп-культурну вікіпедію (фе, який примітив!)? Добре, віддаю слово тим, яким не можна закинути невігластво (хіба що сам читач буде знаходитись на одному з трьох найвищих щаблів масонського втаємничення) — католикам, наверненим з масонства.
Коротка презентація (пам'ятаєте картотечні вставки в “17 митях весни”? :)
Буркхардт Горіссен, 1958 р.н., відомий німецький журналіст і публіцист, з 1997 р. був членом кількох німецьких масонських лож в Кельні і західній Германії на протязі 11 років. Займав пост Великого Оратора ложі — відповідального за пропаганду і зовнішні відносини, був представником “Шотландського риту”. У квітні 2008 року вийшов з ложі, переконаний про несумісність масонства і християнства. Свій досвід описав у книзі “Я був масоном” (німецькою).
Моріс Кайє, 1933 р.н., всесвітньо відомий французький хірург-гінеколог, один з ініціаторів впровадження легальних абортів у Франції, 35 років перебував у масонській французькій ложі “Великого Сходу”, перед наверненням — один з високопоставлених представників світового масонства (18 ступінь втаємничення). Злий дух склав йому пропозицію аналогічну до пропозиції Фауста під час одного із спіритуалістичних сеансів. Навернений завдяки молитві у присутності Євхаристії і заступництву Матері Божої. Як до сьогодні — найгучніше опубліковане навернення за всю історію масонства. Також є автором книги під ідентичною назвою - “Я був масоном” (польський переклад) і кількох інших публікацій на цю тему.
В телеграфічному скороченні я зверну увагу лише на кілька висловів згаданих екс-масонів, які вони дали в інтерв'ю: з Морісом Кайє у тижневику Niedziela (15/2009) і Nasz Dziennik (ном. 287 (3304), від 9 грудня 2008 р.), а також з Горіссеном в Idziemy (від 9 травня 2009, разом із двома попередніми лінками - польською) і проведене Манфредом Феррарі (німецькою). Для тих, хто прагне дізнатись трохи більше про Кайє — відсилаю на його сайт (французькою, але ж гугл нам може дещо перекласти, правда?).
Хеппенінги, помста і права людини
Почнемо з твердження, що масони переслідують цілком конкретні моральні цілі, про які я згадував в попередній статті, незгідні з християнськими уявленнями моралі. В цьому їм допомагає добре організований і глибоко структурований (а не міфічний, як дехто вважає) вплив на уряди, політику, економіку, мас-медіа, поп-культуру, тощо.
Цитую Горіссена: “Масони завжди утримували ключову позицію в європейських і американських суспільствах. Це допомогло їм в формуванні головних віянь часу. Сучасні світські суспільства не мусять бути маніпульовані, щоб стати суспільствами масонськими, бо вони і так вже діють в духу масонства. Це відбувається в дуже делікатний спосіб, так що більшість людей навіть не здають собі з цього справи (...)
Масони вже не організовують демонстрації на європейських вулицях, на яких кричать, щоб усунули хрести з публічних місць. З'являються лише накази від анонімного бюрократичного апарату. Масони не організовують хеппенінгів, що вимагають абортів. Але є молоді жінки, які голосно кричать про свої права. Масони не висловлюються публічно за евтаназію. Але є такі держави, як Бельгія чи Голландія, які в своєму законодавстві відкриваються на цю практику. Ми знаємо, що масони фінансово допомагають абортивним клінікам і є членами організації Dignitas. Ми повинні здавати собі справу, що диктатура необов'язково мусить виступати в формі брутального режиму. Диктатура релятивізму (відносності будь-яких цінностей — ЮБ) корумпує людей в більш рафінований спосіб (...)
Відповім ствердженням, взятим із ритуалу 30-го ступеня, так званого ступеня помсти. Написано: За взірцем тамплієрів маєш вести святу війну. Ми мстимося за Жака де Моле (останній Великий Магістр ордену тамплієрів — прим. ред. часопису), ведучи бій завжди і всюди з перевищенням влади і насилля. Днем нашої помсти був той, коли всупереч волі правлячих було прокламовано права людини. Чи це не дивує: щоби дивитися на права людини в контексті помсти? Але ж сьогодні навіть аборт розглядається як право людини. Чи не краще б було просто виконувати Декалог, як провідник наших дій?”
Втаємничені міністри
Доповнює Кайє: “Брати масони належать так до партій правих, як і лівих, але коли йдеться про певні суспільні питання — вони діють разом в таємниці, щоб впроваджувати закони відносно, наприклад, контрацепції, абортів, розлучень, подружжя осіб тієї самої статі, всиновлення дітей гомосексуалістами, евтаназії чи маніпуляції людськими ембріонами (...) Я особисто брав участь в боротьбі за впровадження закону, що дозволяє аборти. В 1974 р. (...) новий президент Республіки — Валєрі Жіскар д'Естен (...) затруднив як свого особистого радника Жана-П'єра Прото — великого магістра Великого Сходу Франції (національна масонська ложа — ЮБ) (...) Коли соціалісти дійшли до влади в 1980 р., в першому уряді Франсуа Міттерана було 12 втаємничених міністрів. В команді Ніколя Саркозі їх тільки двоє (...) Але і надалі масонство має великі впливи в адміністрації і державному шкільництві.”
Дивись тут продовження “французької теми” - стаття взята з видання Dziennik (польською). Сучасний політичний аналіз, може трохи аматорський і не до кінця вірогідний — в цьому блозі (польською).
Братерство, мультики і музичний “катехизм”
Масонство вабить адептів перспективою нових обріїв саморозвитку — вербувальне гасло: “Пізнай себе”, спокушає участю в істеблішменті, в еліті світу (ними були Моцарт, автор музичного “катехизму” масонства, Гете, Вашингтон, Робесп'єр, де Сент-Екзюпері, Уолт Дісней, тощо).
А ось що каже про масонське “братерство” Кайє: “В усіх обедієнціях ложі-матері мають демократичну структуру, де відбуваються річні вибори, а про їх виник повідомляють місцеву владу. Проблема в тому, що ці блакитні ложі наповнюються лише трьома ступенями: Учня, Челядника, Вчителя (три найнижчі — ЮБ). Високі ступені (від 4-го до 33-го в Давньому і Визнаному Шотландському Риті) признають добором в замкнених структурах, без контактів з іншими ступенями, і їх не оголошують публічно (...) Насправді ж в ложах видно тільки верхівку льодової гори, демократичну, хоча навіть в ній окриті таємницею прізвища нових втаємничених (...) Проблема в тому, що свобода не трактується масонами як Божий інструмент, що уможливлює зближення і досягнення добра, але як вартість сама в собі. Рівність — це тільки принада, бо масони відрізняють профанів від втаємничених, тим більше це видно в масонській замкненій ієрархії до 33-го ступеня. Братерство і солідарність обмежені тільки до масонських братів і декотрих благочинних організацій.”
Дочірні підприємства і ясла
До речі, про благочинні організації. Власне моя попередня стаття почалась з того, що я побачив відверту рекламу (без відповідного маркування) саме такої організації — Ротарі Клаб. Я зазначив, що ця організація стисло пов'язана з масонством, тому не годиться Церкві приймати від неї будь-які датки, бо це потурання і непряме сприяння масонським ідеям, за що отримав обурені коментарі, які звинуватили мене в поливанні брудом достойних і шанованих громадян, доброчинців, що називають себе ротаріанами. Ще раз підкреслюю, що я особисто не знайомий з жодним представником цієї організації і в жодному разі не кажу, що всі її члени — погані люди. Цілком можливо, що ні. Але їх ігноранція відносно коренів і цінностей структури, до якої вони так необачно вступили, з добрих альтруїстичних намірів чи з прагнення наблизитись до еліти, не звільняє їх від моральної відповідальності за дії та ідеологію подібних структур. Скажу більше — це предмет розмови на сповіді. Хоча Церква під гріхом забороняє католикам лише пряму участь чи активну співдію масонству (але про це трохи згодом), варто розважити також моральну якість своєї приналежності до “дочірніх підприємств”.
На жаль, щось підтвердити фактами у справі Ротарі Клаб досить важко, Церква також на разі утримується від оцінки цієї організації (наскільки мені відомо, якщо помиляюся — прошу мене виправити). Але, щоб не бути голослівним, віддамо голос пану Кайє: “Існують також братства і товариства, що групують масонів з огляду на їх професійні або особисті інтереси, де збираються масони різних обедієнцій для обміну інформацією чи послугами. Наприклад, Клуб П'ятдесяти збирає найбільш впливових масонів даного міста, а Лайонс Клаб і Ротарі, створені в США масонами високого ступеню, служать джерелом їх професійної рекрутації.”
Не знаю, чи когось переконують слова свідка “з середини”. Якщо ні, а хтось вперто твердить, що він щиро хоче бути християнином і католиком, тобто підпорядковуватись всім відповідно ствердженим моральним нормам Церкви, то він має в своєму сумлінні провести власне “розслідування”, але після отримання такої інформації не може просто так відмахнутись від міфологічних побрехеньок “церковників”.
До речі, газета Kurier Wileński (польською) в одному з матеріалів за вересень 2009 р. наводить між іншим такі слова: “(...) Ротарі Клаб, міжнародна організація з штабом в США, що громадить підприємців або членів еліт бізнесу, науки чи політики. Ротаріани, як вони самі себе називають, офіційно ставлять собі благодійні і суспільні цілі. На думку багатьох католиків і американських протестантів — це організація масонського характеру або ясла масонства”. Якщо у вас нема цьоці, як то співали... Думайте самі, вирішуйте самі: мати чи не мати.
Труна і справа Брейвіка
Істотою масонства є власне створення нової псевдо-релігії. Цитую Горіссена: “Масони офіційно заперечують, що масонство є релігією. Але на зустрічах масонів відбуваються ритуали, що мають характер певного роду посвячення. Масони часто згадують Великого Будівничого всіх світів. Як на мене, цей Будівничий є певного роду гностицьким богом. Будучи масоном, не треба безпосередньо відкидати Ісуса Христа, але сприймаючи Його на рівні Будди, Магомета, Зоратустри чи Піфагора, в наслідку ігнорується Його вимір Божого Сина. Коли входиш на 32-ий рівень, називаєш Ісуса “Великим Вчителем”, але так само називаєш Конфуція, Платона і Сократа. На кінець цього ритуалу промовляють: А я є вчителем завтрашнього дня і ношу їх (Ісуса, Платона, Сократа, тощо) в собі. Таку декларацію можна віднести до Антихриста (...)
Я подам один приклад. Якщо масон підноситься до ступеня Магістра (Вчителя — ЮБ), його складають до труни, завинутого в сукно, тим самим являючи померлого Вчителя Хірама. Це не тільки ритуальний досвід смерті, але і спіритуалістичний обряд.”
Цікавинкою процесу є те, що масонство вже здавна веде “смертний бій” з християнством і, особливо, з Католицькою Церквою. Ілюстрації? Мільйон! Хоча б огидна справа Брейвіка, новітнього норвезького терориста, що розстрілював молодь і підкладав вибухівку у столиці. Чому провину так вперто перекеровували на правих, потім на традиціоналістів, а потім на католиків? Короткий лікбез від Терліковського на Фронді (польською), який, як завжди геніальний в простоті.
Право-ліво, сіно-солома...
Відомість з Kath.net (польською), травень 2010 р.: “Філіппінський єпископ заборонив відправити католицький похорон губернатора, який загинув в аварії гвинтокрила. Бо політик був масоном. Католицька Церква в дієцезії Люсена в жалобі разом з мешканцями Кесон, - сказав єпископ Еміліо Мартінес після смерті губернатора провінції, Рафаеля Нантеса, - Ми нікому не заборонили молитися за вічний спокій його душі, - додав ієрарх. Одночасно він ствердив, що той не може бути похований по-католицьки, не може бути також відправлена за нього траурна Свята Меса. Політик належав до масонської ложі. Канон 1184 Кодексу Канонічного Права говорить, що якщо перед смертю вони не дали жодних ознак каяття, то католицького похорону повинні бути позбавлені постійні апостати, єретики і схізматики (...). До таких також зараховуються вільномулярі.
Цікаве питання. Наскільки це можливо — бути одночасно і католиком (або християнином іншої конфесії), і масоном? Це прояви середньовічної “тоталітарної машини утиску у постаті інквізиції” чи щось інше? Чого це Церква так сварливо пальчиком під носом помахала? Яким правом? А може, це просто ствердження об'єктивного факту, що “пацієнт скоріше мертвий, ніж живий”? Що тільки шизофренія допомагає органічно єднати в одній свідомості фізично несумісне? Що треба визначитись: мені направо чи наліво? - бо не вийде розірватись.
Трохи про годинникарів
Моріс Кайє на питання, чи можна бути одночасно католиком і масоном, відповідає: “Все залежить від того, як окреслимо поняття віра. Є можливим прийняття до ложі осіб, що визнають безособову віру, але жодна з них не може стверджувати, що Ісус є істинним Богом і істинною людиною, що Він помер за наші гріхи. З огляду на релігійний і моральний релятивізм в усіх обедієнціях прагнення бути католиком і одночасно масоном є чимсь непослідовним і нелогічним. Для масонства Бог, в кращому випадку, може бути Великим Архітектором Всесвіту, абстрактним Богом, Великим Годинникарем (...)
Якщо вчення Католицької Церкви є явним і відкритим для кожного, то в масонстві езотеричну формацію проходять тільки втаємничені, згідно свого ступеню (...) Тільки природа і розум можуть бути у всьому паном і суддею. Тому масони вважають, що тіло і відчуття повинні бути віддані цілковитій свободі. Такий гедонізм приводить масонство до промування всіляких законів, що фаворизують розлучення, контрацепцію, аборти, PACS (Цивільний Пакт Солідарності), маніпуляції з ембріонами, легалізацію т. зв. легких наркотиків, евтаназію (...)
Мої зацікавлення і практика різного роду окультизму виникали з зацікавлення, породженого масонством. Усі ці практики не можна погодити з християнством, вони часто поводують укриті зв'язки, від яких можна визволитись лише ревною молитвою (...) На мою думку, масонство є знаряддям сатани. Тому, що мета однозначна: знищення Римо-Католицької Церкви. Моя номінація на Кавалера Рожевого Хреста відбулась в Великий Четвер, під час зробленої масонами тайної вечері. Мої колеги, які дійшли до найвищого, 33-го ступеню втаємничення, оповідали мені, що на ній топчуть в пилу папську тіару.”
Від себе додам, що навернені з масонства акцентують на ворожості цього руху до Церкви Христової, не тільки до католицтва, чи його латинського обряду. Гадаю, це потрібне уточнення, бо інтерв'ю давались католицькій пресі, де на побутовому рівні поняття католик західного обряду часто замінне із поняттям християнин.
Єпитрахиль та нагорода Нобеля
Ще хочу звернути увагу на те, що масонські ритуали для вищих втаємничених — це вже повноформатний культ, з усіма потрібними атрибутами (обрядовою і стисло молитовною формою, сакралізацією простору — використовується відповідно декорована каплиця, жестів — власне, обрядова сторона, та супутніх атрибутів, включно із одягом — відповідником священицьких риз).
http://www.flickr.com/photos/68970283@N04/6271437525/
На довід цього розміщаю фото масонської єпитрахилі, яке я зробив в музеї св. Луїджі Оріоне, засновника монашого Згромадження, до якого я належу, в Тортоні. Святий отець Оріоне (1872-1940, беатифікований Папою Іваном Павлом ІІ 1980 р., канонізований ним 2004 р.), італійський священник, причинився до навернення кількох знаних масонів, що було підтверджено документально на його канонізаційному процесі. Серед найславетніших масонів Італії, які всупереч добрій охороні своїх “співбратів” мали змогу висповідатися і прийняти Святі Тайни з рук о. Оріоне, були прем'єр-міністр Італії Алєссандро Фортіс і національний поет, нобелівський лауреат Джозуе Кардуччі (той, що написав гімн сатані), а також кілька інших. Від одного з них, що займав найвищий, 33-ій ступінь втаємничення, святий отримав власне цю єпитрахиль, як довід розкаяння і повернення до Церкви. Придивіться до її символіки і самі зробіть висновки, наскільки масонський культ є близьким християнству. Для зацікавлених подаю лінки на наукові статті про навернення згаданих масонів (італійською).
Хата з краю в умовах війни
“Бо наша боротьба не є з тілом і кров'ю, але із начальниками, з владою, із світовими правителями темряви цього віку, з піднебесними духами злоби” (Еф 6,12).
Треба собі добре усвідомлювати, що питання про масонів і їх організації може починатись з питань цінностей, політики, моралі, влади, грошей, але закінчиться воно неодмінно в сфері духовній. Це конкретний різновид втіленої на наших очах духовної боротьби. Можна її ігнорувати? Можна. Але це не значить, що вона не буде тебе торкатись. З такими ворогами одвічний український принцип моя хата з краю не проходить. Вони заглядають до кожної хати, і перед усім — до тої з краю.
Інтелектуали за Грібоєдовим контра віковий досвід — наші зоряні війни
На завершення, якщо вам цікаво, що про це думає Католицька Церква, яка століттями опиралася масонству, і буде опиратися власне завдяки трохи нудним, але вірним священникам, завдяки простим, але глибоко віруючим людям — тим, хто ще не думає, що всі розуми поз'їдав і Бога за бороду вхопив, тим, хто не хоче реєструватись на порталі лихо-з-розуму.орг
Отже, якщо ваше естетське і глибоко інтелектуальне відчуття не гребує прийняти покірну поставу слухача простих, але заснованих на Христі пересторог, поцікавтесь документами Церкви в справі масонів.
Я не приводжу тут повний список енциклік, для простоти його можна знайти тут (ох вже ця дилетантська вікіпедія! Англійською). Зазначу лише кілька. Нагадаю, що католики вірять у непомильність Папи в судженнях моралі, які той викладає в урочистій формі свого навчання як наступник св. Петра, якому була переказана від Христа влада, обов'язок і необхідна для цього благодать укріпляти в вірі своїх братів. Якщо хтось не визнає даної правди, як мені не прикро, не може вважатися католиком не тільки формально, але і по факту.
Перший з документів — булла Папи Климента ХІІ In eminenti apostolatus (англійською, там ви можете знайти і інші) з 1738 р. “Бо якщо б вони не чинили зла, вони б не плекали так великої ненависті до світла”. Католикам заборонено брати участь в масонському русі, а масонство прирівняно до єресі, що заперечує фундаменти християнської віри. Тут знайдемо коротке резюме (англійською).
Дуже важлива енцикліка папи Лева ХІІІ Humanum Genus (англійською) з 1884 р. З передової відкритої і кривавої битви масонів з Церквою в Італії. Названо своїми іменами, де чиє царство (Ісуса Христа і сатани), названо цілу плеяду сателітарних масонських організацій, звернено увагу на політично-світовий вимір цієї боротьби. Без Бога ані до порога. Коротке резюме англійською.
В 1981 р. Папа Іван Павло ІІ оголошує новий Кодекс Канонічного Права, достосований до вимог часу в світлі недавнього ІІ Ватиканського Собору. Зникає канон попередньої редакції, в якому католикам забороняється брати участь в масонських організаціях (канон 2335), з'являється канон 1374 нової редакції Кодексу, в якому заборона під “справедливою карою” стосується участі в організаціях, які діють проти Церкви, а ті, що пропагують подібні організації або посідають в них якісь становища підлягають інтердикту, масонство не вказане з імені.
Тому 17 лютого 1981 р. Конгрегація у справах Доктрини Віри видає пояснювальну записку (англійською), в якій підтверджує, що заборона що до масонства не знята, вимір кари залишається (екскомуніка за участь), а єпископи мають поле маневру лише в окремих особистих справах, тобто не мають права визнати масонство чи інші названі Церквою організації такими, що не шкодять Церкві, а відтак не підлягають під дію цього канону. Дивись відповідний титул ККП “Злочини проти церковної влади і свободи Церкви” (канони 1370-1377) (англійською).
І врешті на канві дискусії з кардиналом Кьонінгом, декларація префекта Конгрегації Доктрини Віри кардинала Ратцінгера “Декларація про масонські організації” (англійською) від 26 листопада 1983 р., яка зрештою і є найсвіжішим обов'язковим документом Церкви з даного приводу. Приведу повний переклад:
“З'являються питання, чи з'явилися будь-які зміни в рішенні Церкви що до масонських організацій, відтоді як на відміну від попереднього Кодексу, новий Кодекс Канонічного Права не згадує їх прямо.
На це Священна Конгрегація може відповісти, що це випадок, що підлягає редакційному критерію, якому слідували також у справі інших подібним чином не згаданих організацій, оскільки вони містяться в ширших категоріях.
Тому негативне судження Церкви відносно масонської організації залишається незмінним, оскільки їх принципи завжди вважались несумісними з вченням Церкви і, отже, членство в них залишається забороненим. Вірний, що входить до масонських організацій, перебуває в стані важкого гріха і не може отримати Святе Причастя.
В компетенції помісної церковної влади не входить давати судження що до природи масонських організацій, яке б застосовувало відхід від того, що було викладено вище, і є згідним з Декларацією Священної Конгрегації, виданої 17 лютого 1981 р. (AAS 73 1981 ст. 240-241).
На аудієнції для нижчепідписаного Кардинала Префекта, Найвищий Понтифік Іван Павло ІІ затвердив і наказав опублікувати цю Декларацію, яка була прийнята на звичайному засіданні Священної Конгрегації.
Рим, з головного бюро Священної Конгрегації Доктрини Віри, 26 листопада 1983 р.
Йозеф кардинал Ратцінгер, Префект
Джером Хеймер ОР, титулярний єпископ Лоріум, Секретар”
Кінець кінцем — це кінець
На кінець дозволю собі малу євангелічну цитату:
“Казав він і натовпам: Коли побачите хмару, що сходить із заходу, одразу кажете, що насувається дощ, - і так стається. А коли вітер південний віє, кажете, що буде спека, - станеться так. Лицеміри, вид неба й землі вмієте розпізнавати, чому ж не вмієте розпізнавати теперішнього часу? Чому самі від себе не судите, що є справедливе?” (Лк 12,54-57)
Це як нагадування собі і вам, що мало орієнтуватись у політиці, економіці, питаннях свого фаху. Треба ще вміти просити про благодать від Господа, щоб поглянути в себе і побачити, чи я йду стежкою справедливою, чого собі і всім вам з серця бажаю.
PS На емоційні критичні коментарі на кшталт: ааааа! шо? і т. п. я не відповідатиму, будь ласка, аргументуйте! І пам'ятайте, що незнання не є аргументом ;)