Троє католицьких священиків — громадян Польщі, які багато років служили в Білорусі, були змушені покинути країну. Усі вони душпастирювали у Вітебській дієцезії.
Про це повідомляє католицький часопис CREDO.
Один із них — о.Станіслав Мжиґлуд (на фото), сальваторіанин, багаторічний настоятель парафії у Браславі, в дієцезіяльному санктуарії Божої Матері Цариці Озер. Його часто згадували в державних виданнях, він отримував визнання за внесок у розвиток соціальної інфраструктури регіону. А тепер державна влада відмовила йому в продовженні дозволу на служіння як іноземцю. Офіційно це ще не повідомлено, однак парафіянам уже сказали, що отцю доведеться виїхати з Білорусі.
Така ж доля спіткала ще двох священиків.
Це о.Зенон Щенхар, сальваторіанин, один із перших польських місіонерів, які прибули в Білорусь після 1990 року. Протягом 35 років він працював у кількох парафіях, відбудовуючи релігійне життя по десятиліттях атеїзму. Зовсім недавно він був вікарієм парафії Різдва Пресвятої Діви Марії у Відзах.
Також відмовили в продовженні служіння конвентуальному францисканцю о.Вальдемару Куяві, який був вікарієм парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії в Уделі, що в Глубоцькому районі Вітебської області, також отримав відмову.
За інформацією від вірян, рішення про відмову в поновленні дозволів були прийняті місцевою владою Вітебської області та затверджені Управлінням уповноваженого у справах релігій та національностей. Вітебська дієцезія ще не опублікувала офіційної заяви.
За деякими повідомленнями, священикам доведеться виїхати вже у травні; іншим душпастирям Вітебської архидієцезії дозвіл продовжили — але тільки на пів року.
Це черговий випадок за останні місяці, коли католицькому духовенству відмовляють у можливості працювати в Білорусі. Пінська дієцезія раніше повідомляла про подібну ситуацію, коли двоє священників були змушені виїхати. Тоді віряни підозрювали, що відмова могла бути пов’язана з допомогою, яку отці надавали греко-католикам; але можливо, що то були незалежні процеси. Двоє священників (о.Павло Кручек служив у Білорусі майже 20 років, о.Адам Страчинський — 11 років) уже покинули Білорусь. Єпископ назвав їхній «вимушений від’їзд» болем; в Управлінні з питань релігій в Мінську та в Брестському міськвиконкомі відмовилися коментувати ці рішення.
Критерії, які використовувала влада для надання або відмови в дозволі на служіння, залишаються незрозумілими. Серед вірян зростає занепокоєння, що такі рішення можуть незабаром торкнутися ще більшої кількості священників — зокрема тих, які служать у Мінсько-Могилівській архидієцезії. Це все відбувається на тлі серйозної нестачі місцевого духовенства в Католицькій Церкві в Білорусі.