Цього сесійного тижня депутати будуть увосьме вирішувати, чи варто ратифіковувати Гаазьку конвенцію з прав захисту дітей та міждержавного всиновлення.
Коли у Раді голосували за цю конвенцію, депутати розділились на кілька груп. Партія «Свобода» та комуністи голосували однозначно проти цього документу. Інша частина голосувала "за", розуміючи, що це важливий документ. А президентська партія взагалі утрималась від голосування, хоча сам Президент вніс цю конвенцію.
Представники альянсу «Україна без сиріт» поспілкуватись із Блаженнішим Любомиром Гузаром на тему сирітства, інтернатів, національного та міждержавного усиновлення. Відповідь кардинала оприлюднив сайт LB.ua.
«Я би взяв батіг і всіх би вибив добре, тоді може би їм розум прийшов. Я думаю, що ті, хто беруться голосувати в таких важливих справах, повинні перш за все і понад усе любити людей, бо це є найважливіше. Повинні старатись шукати, як найкраще можна тих дітей належно доглянути, не перешкодити їхньому розвитку. Я думаю, що це, так би мовити, політиканство, коли якісь, на мою думку, фальшиві, неясні принципи починають регулювати справи, що відносяться до добра поодиноких людей, особливо тих, що не захищені. Кожна дитина незахищена, але ті бідні діти, що позбавлені батьківської опіки і оборони, є особливо незахищеними. Тому я думаю, що ті, хто береться голосувати у будь-який спосіб: за, проти, утримуватись - кожен повинен поставити цю проблему перед своїм сумлінням, а не так би сказати думати -я це назву в такому поганому значенні цього слова – політично».
Самі ж депутати аргументують свої дії тим, що важко контролювати усиновлених за кордон дітей,
На це кардинал відповів: «Якщо говоримо про відповідальних – депутатів – то такі їхні дії свідчать про байдужість супроти дітей, терплячих дітей. Коли ж говоримо про зміст такої конвенції, ми повинні бути свідомі, що найкраща ситуація природна – коли дитина має батька і матір, які про неї турбуються. Є багато випадків, коли дитина залишається без природної батьківської опіки з різних причин – сирітство, кругле сирітство чи нездатність батьків забезпечити виховання дитини. Усиновлення – дуже гарна розв’язка, адже є люди, які справді готові прийняти дитину як свою…. Я сам знаю щонайменше один чи два випадки усиновлення поза межами України, коли хвору дитину прийняли, пригорнули. І зараз, хоч вона і виростає поза своїм нормальним національним середовищем, але має все, що потрібно для нормального розвитку: опіку, школу, інші приготовлення до зрілого життя. Не треба себе переконувати, що то є ідеальна розв’язка, але вона є цілком можлива».
Кардинал Любомир також звернув увагу на поганий стан інтернатів для дітей в Україні: «Є свідчення різних людей, що стан тих інтернатів є поганий, що є багато зловживань, крадіжок, що дітям не дають те, що держава їм призначає, що діти голодують, терплять. Одним словом, ця справа є дуже актуальна. Тому мені здається, що відкладати, так як вже багато разів відкладали – це з однієї сторони вияв байдужості, а з другої сторони, пробачте, що так сильно скажу, свого роду жорстокість. Нерозуміння ситуації».
Додамо, що Дитячий фонд Організації Об'єднаних Націй (ЮНІСЕФ) закликає Україну прискорити ратифікацію Гаазької конвенції для посилення захисту усиновлюваних дітей та подальшого реформування системи опікунства над ними. Про це повідомила представник ЮНІСЕФ в Україні Юкіе Мокуо.