Лютеранство – одна з традиційних протестантських течій в Україні, відоме зі середини XVІ ст. – на Волині, Галичині, Київщині, Поділлі, Побужжі. До цієї течії належали деякі представники української шляхти (Радзивіли). Обговорювалася можливість унії лютеран із православними. Проте внаслідок історичних процесів та діяльності чернечих католицьких орденів, зокрема, єзуїтів, дійшло до майже повного зникнення українських лютеранських громад.
Сьогодні в Україні лютеранство представлене трьома основними конфесіями: Українською Лютеранською Церквою, Німецькою Євангелічно-Лютеранською Церквою і Шведською Лютеранською Церквою.
Українська Лютеранська Церква організаційно виникла в Україні 1926 р. (Українська Євангельська Церква Аугзбурзького Віросповідання) і діяла в Західній Україні до 1939 р. На той час вона налічувала 25 громад, чимало місій. Очолював УЛЦ пастир Іларіон Шебець. У Станіславові (суч. Івано-Франківськ) діяла семінарія і видавництво з друкарнею; виходив часописи “Стяг”, “Прозри”, “Новий світ”. До УЛЦ належало за різними даними від 10 до 20 тисяч вірних. Як зазначають лютерани, вони не вживали в богослужіннях лютеранський переогляд латинської меси, але натомість, використовували лютеранський переогляд Божественної Літургії Святого Івана Золотоустого, що відображало їхню спадщину візантійського обряду.
У радянський період УЛЦ зазнала переслідувань, церковні будівлі і майно було націоналізоване. Багато вірних і пастирів були репресовані, декому довелось вимушено емігрувати.
1979 р. пастир Ярослав Шепелявець (невдовзі єпископ УЛЦ) розпочав діяльність за відродження лютеранства в Україні; з цією метою засновано місію “Думки про віру”.
Після проголошення Незалежності України громади УЛЦ засновуються в Києві, Тернополі, Кременці, Запоріжжі, Севастополі, Сімферополі та інших населених пунктах.
Керівним органом УЛЦ є Собор, який скликається, як правило, раз на рік. У період між Соборами діють Синоди. На місцях діють громади або місійні станиці. Основним навчальним закладом, який готує магістрів богослов’я, є Українська Лютеранська Богословська Семінарія Святої Софії, яка діє в м. Тернополі.
УЛЦ видає газету “Стяг”, журнали “Добра вістка”. Церква провадить активну місіонерську діяльність широкого спектру робіт: допомогає навчальним і медичним закладам, роздає потребуючим гуманітарну допомогу, співпрацює з міжнародними допомоговими організаціями.
На Соборі в Києві 25-27 серпня 2000 р. головою єпископату УЛЦ обраний єпископ В’ячеслав Горпинчук.
Німецька Євангелічно-Лютеранська Церква в Україні веде свою історію від домашніх лютеранських громад німецьких поселенців середини XVIII ст. 1765 р. до Києва як вчитель для сім’ї німця-аптекаря прибув пастир Христофер Лебрехт Грааль, котрий почав правити Богослужіння в такій домашній парафії, до якої долучилися численні німці-лютерани зі всього Києва.
В останній чверті XVIII ст. розпочалась активна колонізація Північного Причорномор’я іноземними поселенцями, серед яких значну частину становили німці-лютерани. На середину ХІХ ст. їх нараховувалося близько 500 тис. осіб. Перші релігійні громади не могли розвиватися через брак священнослужителів. Щойно 1803 р. за указом імператора Олександра І першу повноцінну німецьку лютеранську громаду організував пастор Йоган Генріх Пферцдорф, який спеціально прибув з Тюрингії. 1819 р. міністр духовних справ і народної освіти князь А.Н. Голіцин запропонував затвердити євангелічно-лютеранську консисторію і посаду єпископа, що дало початки до організаційного і структурного оформлення громад у Церкву. 1832 р. цар Микола І затвердив консисторіальний статут Євангелічно-Лютеранської Церкви в Російській імперії та уніфікував підготовку пастирів у духовних закладах м. Тарту (Естонія) і Німеччини. Підпорядкованість НЄЛЦ державі практично не відбилась на житті поодиноких громад.
Після 1917 р. від НЄЛЦ Росії відокремилися балтійські консисторії, тому 1924 р. перший Синод НЄЛЦ в Москві прийняв новий статут Церкви. Проте внаслідок репресій 30-х рр. НЄЛЦ фактично припинила свою діяльність: громади були закриті, храми понівечені або знищені, а більшість пастирів заарештовано і ліквідовано. Під час ІІ світової війни і після її завершення німців Європейської частини СРСР було майже повністю виселено до Казахстану і Сибіру. 1957-1958 рр. їм дозволено реєструвати релігійні братерські громади на засланні, але надалі заборонено відновлювати структуру Церкви.
Відродження НЄЛЦ розпочалося на хвилі святкування 1000-ліття хрещення Руси у 1988 р. Об’єднані лютеранські громади німців Казахстану запропонували пастору Гарольду Калніню з Риги очолити НЄЛЦ СРСР; 13 листопада 1988 р. відбулось його висвячення на єпископа НЄЛЦ. В той же час німці Казахстану і Сибіру отримали можливість переїхати до Німеччини, що привело до фактичної ліквідації Церкви на цій території.
Натомість, в Росії та Україні виникають нові німецькі лютеранські громади. Основою для створення перших громад в Україні стали національно-культурні товариства німців у Львові, Одесі та інших містах. 16 жовтня 1990 р. в Одесі була офіційно зареєстрована перша лютеранська німецька громада в Україні. 31 січня – 2 лютого 1992 р. у Києві відбувся І (Установчий) Синод НЄЛЦ України за участю представників громад з 6-ти міст України (Дніпропетровська, Запоріжжя, Києва, Львова, Одеси і Харкова), а також делегацій із Росії, Німеччини та Румунії. Синод проголосив створення НЄЛЦ України, обрав її керівні органи на чолі з президентом Синоду Юрієм Шеффером із Одеси і суперінтендантом пастором Віктором Грефенштайном. Єпископ Гарольд Калнінем на урочистому Богослужінні в київській кірсі св. Катерини увів у служіння Президіум Синоду. Центром єпархії НЄЛЦ стала Одеса, а центральним собором Української єпархії – кірха св. Павла. 1993 р. НЄЛЦ отримала реєстрацію державної влади України.
12-14 вересня 2000 р. відбувся черговий Синод НЄЛЦУ, на якому затверджено новий статут Церкви. Новим президентом обрано пастора Володимира Лісного з Феодосії, єпископом – пастора Едмунда Ратца, а його заступником – пастора Миколу Бендуса зі Львова.
З 1993 р. в Одесі діє Духовна семінарія НЄЛЦУ.
У НЄЛЦУ прийняте персональне фіксоване членство із членськими внесками на користь Церкви.
Сьогодні громади НЄЛЦ діють практично у всіх регіонах України.
На цю ж тему читайте:
- Вікторія ЛЮБАЩЕНКО. Феномен українського лютеранства
Актуальні статистичні дані конфесії можна знайти у розділі “Статистика релігій в Україні”, а перелік відомих РІСУ її веб-сторінок – у розділі “Україна релігійна в інтернет-мережі”