Маловідомі документи про Митрополита Андрея Шептицького вперше експонують у Львівському архіві

У Львівському історичному архіві 2 листопада вперше представили численні документи про життя та діяльність Митрополита УГКЦ Андрея Шептицького на виставці, присвяченій 145-річчю від дня народження і 66-ї річниці від дня смерті Митрополита.

У Львівському історичному архіві 2 листопада вперше представили численні документи про життя та діяльність Митрополита УГКЦ Андрея Шептицького на виставці, присвяченій 145-річчю від дня народження і 66-ї річниці від дня смерті Митрополита. Серед матеріалів – герб та інсталяційні грамоти родини Шептицьких, фотографії, дипломатичні паспорти, листи дітей-сиріт до Митрополита і чимало інших архівних документів.

За повідомленням «Радіо Свобода», тільки особовий фонд Митрополита Андрея Шептицького, який зберігається у Львівському архіві, налічує понад 1200 справ, а ще чимало матеріалів складають церковні фонди. Для експозиції виставки надали документи Івано-Франківський та Львівський обласні архіви.

Експозиція поділена на хронологічно-тематичні рубрики: родинне життя Шептицьких, покликання Митрополита, його церковна діяльність, відновлення ним монаших чинів, піднесення рівня семінарій та створення Богословської академії у Львові, просвітницько-культурна, меценатська, пасторська-богословська діяльність, а також останні роки життя.

Завідувач сектору релігієзнавства Центрального державного історичного архіву у Львові Оксана Гайова розповіла, що більшість документів представлені вперше. Адже на початку 90-х, коли була перша виставка, присвячена Митрополитові Шептицькому, працівники архіву не мали доступу до більшості справ.

«Особливу увагу в експозиції привертають десятки дуже теплих листів дітей-сиріт, написаних до Митрополита», – наголосила Оксана Гайова.

Ось, наприклад, такий уривок із листа: "Найдорожчий татечку, я, любий, дуже боюся чорта. Най татечко прийдуть і мене сховають під плащ і чорт мене не буде бачив". Або ще один не менш чутливий: "Найдорожчий татечку. Я ще не умію писати, але пишу кілька слів, щоби сказати, що я татечка люблю, бо я не маю живого мама і тата мені померли, а тут я маю. Цілую ручки".

Як розповіла Оксана Гайова Zaxid.net,"листи були різні, адже при кожному монастирі був сиротинець, – час тоді був такий. А про Митрополита складали через це небилиці, що мав він дружину і багаточислене потомство. У Митрополита був колосальний список кореспондентів, з якими він спілкувався. Та листи проходили цензуру, і щоб не бути арештованим, писали так, щоб не зрозуміли справжній речей у жандармерії. Зокрема, "Дорогий стрийко" (ніби до родича пишуть), "як поживає ваша дружина" (тобто Апостольська церква), "як поживають ваші діти" (тобто клер УГКЦ)".

Історик розповіла, що «біля кожної церкви Митрополит організував збір пожертв для діток, монахині опікувались ними». «Вражає, як вони намагались на дитячих обличчях викликати усмішку, проводили для них всілякі заходи. Ці 4-літні діти, як писав Митрополит, не вміли сміятись, бо були дуже серйозні і нагадували старших людей», – поділилась науковець.

За словами Оксани Гайової, після двотижневого експонування у Львові, ця виставка складе постійну експозицію у музеї при церкві у родинному селі Шептицьких – Прилбичах.

Сам Митрополит Андрей Шептицький приділяв у житті дуже важливе значення документам та їхньому збереженню для історії. При митрополії УГКЦ він створив архів, у якому працювали відомі історики та архівісти.

Зібраний Митрополитом за життя архів тричі зазнавав руйнівних випробувань: у роки Першої Світової війни, коли був знищений родинний архів у Прилбичах, а це герби, стародавні рукописи, бібліотека, картини, ікони. З 1918 року родина знову старалась відновити свій архів, але і його спіткала гірка доля: більшовики у 1939 знищили матеріали.

Після смерті Митрополита Андрея Шептицького архівні документи, які завдяки Митрополиту вдалося збереглись, радянська влада викинула на подвір’я Собору Юра, а потім перевезла для переробки. Однак якийсь чиновник зрозумів, що їх не можна нищити, і працівники архіву, по суті з-під ножів, витягували документи. Частина їх потрапила до історичного архіву у Львові, частина у Київ. Зберігаються родинні архівні матеріали і в Санкт-Петербурзі, які потрапили туди в роки Першої Світової війни.