16 липня до Бердичева, старовинного міста в Житомирській області, зійдуться тисячі паломників з усього світу. Кілька днів вони йтимуть пішки з Житомира, Верхівні, Козятина, Чуднова, а найдовше — з Хмельницького (звідти розпочинають свій шлях прочани з Західної України, Польщі, Білорусі, Литви, Чехії та інших країн), аби вклонитися чудотворній, коронованій Папою Римським, іконі Матері Божої Бердичівської. Цього року в ікони ювілей — 250 років від дня коронації.
Юлія БОРИСОВА — “Україна і світ сьогодні”, 10 липня 2006 року
Ця ікона Божої Матері є найбільшою українською католицькою святинею. Підтвердженням може слугувати той факт, що саме вона прикрашала вівтар під час богослужіння Іоанна Павла II у Києві. У дні свята вклонитися іконі приходять навіть місцеві жителі, які не є католиками.
Чому так? Тому що здавна відомо, що ікона є чудотворною. В середині XVII століття про її чудодійність знали навіть за межами Речі Посполитої, а факти зцілень людей різних християнських гілок спеціально фіксувалися. Саме тому влада поставила питання коронації ікони, хоча й було відомо, що це справа надзвичайної складності й відповідальності, адже коронованих ікон у світі дуже мало. Втім, і надзвичайні властивості ікони справді було доведено, і 1753 року Папа Бенедикт IV дав дозвіл на її коронацію, а також надіслав золоті, прикрашені смарагдами, освячені ним корони для Діви і немовляти та декрет Ватиканського Капітулу. Саме тоді розпочалася паломницька традиція – у неділю ближче до 16 липня (річниці коронації) приходити до бердичівської ікони.
За радянської влади ікона стала експонатом місцевого краєзнавчого музею, а під час Першої світової війни Матір Божа Бердичівська зникла. Після безрезультатних пошуків оригіналу на території України та Польщі було вирішено створити її копію. У 1991 році старий образ відтворила краківська художниця Божена Муха-Совінська, яка вже робила копію такого типу Матері Божої Сніжної для монастиря в Черні. Іоанн Павло II особисто освятив ікону у 1997 році, а у 1998 році її знову коронували.
До речі, цікавою є й історія костьолу, де розміщується ікона. Його збудував у XVII столітті князь Януш Тишкевич, урятувавшись із турецької неволі. Ікону Матері Божої подарував храмові теж він (вона належала його родині, і вже тоді всі знали про її чудодійні властивості). Тут сформувалася чернеча спільнота босих кармелітів, яка служить у храмі й донині. Через 100 років німецькими, італійськими та польськими майстрами було добудовано верхню частину костьолу, його порівнювали із собором Святого Петра у Римі.
Раніше у костьолі був кінотеатр та музей. І лише у 90-х роках місцева влада повернула босим кармелітам храм. Сьогодні ще ведеться відновлення верхньої частини костьолу, а служби відбуваються у нижній. Утім, це не зупиняє католицьку громаду зі всього світу, і вона щороку знову й знову вирушає у виснажливу подорож до святині, адже, як написав великий шанувальник Матері Божої у Польщі отець Вацлав Новаковський, “чим для Польщі є Ченстохова, для Литви – Остра Брама, тим для України є пречудовий Найблагословеннішої Матері Божої образ з Бердичева від кармелітів босих – Столиця і Велич нескінченного милосердя та незліченних див опіки...”