Я прошу в Бога допомогти мені стояти на боці тих, хто на ділі доводить: Україна – це ми, хто переконаний у перемозі добра, готовий підставити плече незнайомцю й не йти на компроміс зі злом
Про це в коментарі з нагоди Дня Незалежності для "Еспресо.Захід" розповів дисидент, публіцист, віцеректор УКУ Мирослав Маринович.
"Пам’ятаю з дитинства, що в моїй родині завжди співали молитву "Боже, нам єдність подай!". Здається, це вічно актуальна молитва українців, які можуть бути щирими патріотами, але не дають ради зі своєю національною хворобою «моральної гемофілії, яка спричинює те, що кожна найменша рана є неначе невиліковною", а "кожне непорозуміння між українцями, яке, як здається, можна було б легко усунути, переходить так часто у хронічний стан антагонізмів, спорів, яким нема кінця" (Митрополит Андрей Шептицький).
Чому ми такі? У того ж Митрополита є точна відповідь: бо ми вперто хочемо, "щоб та держава була обов’язково такою, якою хоче її мати чи партія, чи кліка, чи група, чи навіть одна особа". Бо для нас, твердошиїх, "Україна – це я".
Проте ми всі знаємо й іншу Україну – ту, яка явила на своїх Майданах чудеса самоорганізації, довіри й взаємодопомоги. Ту, яка співала: "Разом нас багато – нас не подолати". Ми знаємо ту Україну, яка явила світові три феєричні революції, які єдиними з-поміж сучасних протестних рухів у світі виявилися переможними.
Відповідь на це одна: віра в добро. Коли українець вірить у добро, він стає натхненним, довірливим і нездоланним. Коли ж він втрачає цю віру, то перетворюється на згаслого, підозріливого й готового зрадити в будь-яку мить. Той перший приносить славу своїй нації, той другий – є її ганьбою.
Кожен із нас може бути і одним, і другим. Кожен має зробити вибір. І я прошу в Бога допомогти мені стояти на боці тих, хто на ділі доводить: Україна – це ми, що переконані в перемозі добра, готові підставити плече незнайомцю й не йдемо на компроміс зі злом. Така Україна буде незалежною не лише через 30, а й через 300 літ. З Днем Незалежності Тебе, Україно!" – сказав Мирослав Маринович.