Created with Sketch.

Молитви у полоні та бажання померти. Історія ув'язнення та звільнення священника УГКЦ Богдана Гелети

24 вересня, 17:15
Священник Української греко-католицької церкви Богдан Гелета, який майже два роки провів у російських колоніях. Львів, 4 вересня 2024 року.
Джерело фото: Суспільне Новини/Олександр Сова

Богдан Гелета — священник Української греко-католицької церкви. 16 листопада 2022-го у Бердянську його викрали російські силовики. Чоловік провів у колоніях майже два роки. Його катували та пропонували співпрацю з ФСБ. Він продовжував молитися з іншими ув'язненими та приймати сповіді. 28-го червня 2024-го 59-річного священника разом з ще дев’ятьма цивільними повернули в Україну. Суспільне розповідає його історію.

Джерело: Суспільне

Анна Железняк

Життя та увʼязнення в окупації

Навесні 2019-го отці Богдан Гелета та Іван Левицький отримали призначення "нести слово Боже" в Бердянську, у парафії Різдва Пресвятої Богородиці Української греко-католицької церкви. Каденція — чотири роки. Після їх мали змінити інші священники, а вони повернулися б до Львова.

У ніч на 28 лютого 2022-го РФ окупувала Бердянський район. "Протягом девʼяти місяців нас ніхто не чіпав. Ми займалися християнською практикою і думок виїхати не виникало", — розповідає Богдан Гелета. Він пригадує, як приймав біженців, що тікали з Маріуполя через Бердянськ. А його колега отець Іван Левицький проводив молебень під час мітингів на підтримку України.

Час від часу чоловік помічав автівку з літерою "Z", що їздила навколо храму. Тоді здогадався, що діло йде до затримання. "Я уявляв, що нас затримають вночі або ранесенько зранку, але це сталося в обід. Отця Івана затримали у центрі міста, мене у храмі. Я готувався до літургії, уже був облачений у священицькі ризи. Зайшли двоє чоловіків в камуфляжі та масках, з автоматами. Сказали, що затримують мене щоб перевірити особистість, тому що отець Богдан проводив молитви без дозволу, що це пропаганда". Це сталося 16 листопада 2022-го.

Отців доставили в СІЗО в центрі Бердянська. Як пригадує Богдан Гелета, туди привозили людей, які не приймали російські паспорти, не погоджувались на "референдум" (у вересні 2022-го Росія провела псевдореферендуми про приєднання до РФ Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей — ред), не ішли на співпрацю зі спецслужбами. Всіх їх намагалися змусити підписати якісь папери. "Я чув крики, когось катували. Потім ті люди поверталися в камери й розповідали, що з ними робили. Це жахливі речі".

Богдану Гелеті теж запропонували підписати документи. Там йшлося, що він, нібито, був присутній при обшуку монастиря, де знайшли гранату. Отець відмовився. Також в СІЗО священнику вперше запропонували співпрацю з ФСБ. Надалі це ставалося іще декілька разів. Його відповідь залишалася незмінною: "Я вже маю співпрацю — з Господом Богом".

Після чотирьох місяців у СІЗО священників перевели до колонії №77, теж у Бердянську. "Мене посадили в одиночну камеру і приставили до неї музичну колонку. Її вмикали о п’ятій ранку і вимикали о першій ночі. Треба було слухати радянську музику. Також було чути крики людей під час тортур", — розповідає Богдан Гелета. Загалом, його утримували у Бердянську девʼять місяців.

22 квітня 2023 року голова Бердянської МВА Вікторія Галіціна повідомила, що окупанти звинуватили священників у зберіганні вибухівки та співпраці з українськими спецслужбами.

Колонія в Горлівці

Восени 2023-го Гелету та Левицького перевели до колонії №4 у Горлівці Донецької області. Там утримували, в основному військовополонених. На момент прибуття отців, в колонії було майже 1800 полонених, серед них багато "азовців", каже Гелета: "Азовцям давали світлішу одежу, щоб вони виділялися. На них більше тисли, більше били, більше застосовували тортури".

Серед усіх місць позбавлення волі в Горлівці було найтяжче, розповідає чоловік: "Атмосфера постійного приниження. Усі мали говорити тільки російською мовою. Три рази на день співати гімн Росії. Під час нічних перевірок били палками по ліжках, світили в очі — не давали заснути. Під час їжі били електрошокерами. Казали, що Україна уже знищена, що Запоріжжя, Харків — російські. Отримати можна було за будь-що. За те, що очі підвів, поглянув на когось. Це, крім того, що когось особисто викликали на допити, тортури".

Богдан Гелета у російській колонії

 

Полоненим постійно вигадували роботу на кшталт щипати траву, переносити цеглу, викопувати ямки, ходити по території навприсядки, пригадує Гелета: "Виникали думки, що зламаюся. Бажання смерті було постійне. Але вони не дадуть тобі вмерти, вони хочуть мучити. Коли бачать, що людина може щось собі заподіяти, її переводять в окрему камеру, де за нею наглядають".

Попри те, що обидвом священникам заборонили молитися, а греко-католицьку церкву називали сектою, Богдан Гелета пішов до старости казарми та попросив дозволу на короткі молитви зранку і ввечері: "Ми мали до 10 хвилин щоб почитати "Отче наш" та "Богородиця Діва". Після сніданку, частина людей, яка знала, що буде молитися, забігала у кімнату, де зберігали книжки, там була Біблія. Так само ввечері. А ще ми могли колами ходити по подвір'ю колонії, тоді були розмови, сповіді. Люди розповідали, як їх брали в полон, казали про тортури, що пережили, про свої сімейні трагедії. У цих розмовах я не на все міг відповісти, але говорив: "Давай помолимось".

25 червня 2024 року предстоятель УГКЦ Блаженніший Святослав в інтерв'ю Укрінформу повідомив, що Іван Левицький й Богдан Гелета перебувають під щоденними тортурами. І що представники церкви шукають можливості їх визволити.

Обмін

"Нас погрузили в бус. Я почув жіночі голоси й зрозумів, що формують групу для чогось. Думка, про те, що це обмін з'явилася, коли нас уже переміщували гелікоптером до кордону Україна-Білорусь. Там розв'язали очі і я побачив усміхнені обличчя наших хлопців, українські прапори", — розповідає Гелета подробиці обміну.

Після повернення він живе в монастирі у Львові, де починав монаше служіння. Пригадує, що коли прийшов туди на початку 1990-х, там було багато людей, що пережили тортури, ув'язнення та роками переслідувались радянською владою: "Мені було цікаво почути як вони це пережили. Дехто був відвертий і казав, що Господь носив його на руках. Я не міг уявити як це, а тепер розумію".

Зараз отець продовжує молитися за всіх полонених та мир в Україні й чекає куди його направлять "нести слово Боже".

Читайте також