Так РПЦ відреагувала на розвиток політичної кризи в Мінську.
Під назвою "Хрест для Лукашенка: експерт пояснив заміну глави білоруської Церкви" сайт МК.RU оприлюднив інтерв'ю, в якому глава Гільдії експертів з релігії та права Роман Лункін дав оцінку рішенню Синоду РПЦ змінити главу Білоруської Православної Церкви.
Священний Синод РПЦ змінив главу Білоруської Православної Церкви. Нинішнього патріаршого екзарха Павла зробили митрополитом Єкатеринодарським і Кубанським, главою Кубанської митрополії. Новим главою білоруської Церкви став 51-річний Веніамін - єпископ Борисовський і Марьіногорская. Він став першим в історії уродженцем Білорусі на чолі Білоруської Православної Церкви.
За словами експертів «МК», так РПЦ відреагувала на розвиток політичної кризи в Мінську.
Крім кадрової перестановки, Священний Синод зробив заяву, в якій висловив стурбованість політичною кризою в Білорусі, в результаті якого вже загинули люди. Церква закликає владу Білорусі розслідувати всі випадки застосування насильства, як з боку силовиків, так і з боку протестуючих, і покарати винних.
Рішення Священного Синоду привітали як в опозиції, так і в оточенні Олександра Лукашенка. Білоруські політологи, що зберігають лояльність до «останньго диктатора Європи», відзначають, що відхід Павла принесе довгоочікуваний спокій і стабільність у взаємини між Лукашенком і Православною Церквою.
При цьому кандидат у президенти Білорусі Андрій Дмитрієв заявив «МК» рівно протилежне: «Я вважаю, що Москва готується до того, що через якийсь час доведеться жити без Лукашенка. Зокрема, вона готується до подальшого наростання протестів, так як розуміє, що Лукашенко не шукає компромісу. У зв'язку з цим на пост глави Православної Церкви призначають, з одного боку, противника автокефалії, а з іншого, - шановну всередині БПЦ людину. У цьому сенсі Павло не підходив, тому що він не був білорусом».
Розібратися в церковній кадровій політиці «МК» допоміг Роман Лункін, глава Гільдії експертів з релігії та права:
- Заміну глави Білоруської Православної Церкви можна розглядати як унікальний епізод в політиці РПЦ. Для Патріарха Кирила це рішення було складним: до сих пір жодного разу Церкви не доводилося міняти людей в розпал політичної кризи. Ми не знаємо, правда чи ні, що митрополит Павло сам попросив про свою заміну, але в принципі це цілком можливо. Він не відрізняється якоюсь яскравою суспільно-політичною або культурною позицією. Наприклад, Тихон Шевкунов явно не став би проситися в Москву, не вирішивши ситуацію.
Разом з тим, роль могло зіграти не тільки приватне прохання Павла, а й невдоволення його непослідовною позицією, яку він займав в боротьбі Лукашенка з опозицією. Він проявив себе як слабохарактерна людина. Спочатку Павло мало не відмовляється вітати Лукашенка з шостим переобранням, потім Церква говорить, що його неправильно зрозуміли і так далі. А потім митрополія випустила велике послання проти єпископа Вітебського Артемія, який заявив, що з необільшовизмом в особі Лукашенка пора закінчувати. Церква тоді заявила, що це позиція окремого священика.
На його тлі Веніамін є відносно молодим намісником, і він не помічений в гучних політичних висловлюваннях. Його проповіді схожі на проповіді Патріарха Кирила, який закликає до всепрощення. У цьому сенсі не мають рації як опозиція, так і прихильники Лукашенка. Новий глава БПЦ буде займати нейтральну позицію, Церква не буде вибирати сторону конфлікту. При цьому довелося визнати, що Павлом в Білорусії взагалі каші не звариш.
- Як Лукашенко ставився до Павла?
- Павло не був громадянином Білорусі, і Лукашенко постійно йому про це нагадував. Президент Білорусі навіть публічно критикував главу БПЦ і натякав на те, що Церква в суверенній державі повинна бути суверенною - автокефальною. У цьому сенсі Павло не влаштовував і тих, хто є прихильником більшої незалежності від Москви. Тут у Веніаміна є перевага - він білорус. Патріархія передчуває, що будь-яка нова влада, опозиція або Лукашенко, при новій Конституції буде просити більше незалежності від Москви.
- А є священики, які підтримали Лукашенка? Чи не закликали до миру і злагоди, а саме встали на сторону «всенародного обраного президента, який веде країну до щастя» і так далі?
- Таких немає, і я думаю, що для Лукашенка це стало серйозним ударом. Не випадково в одному зі своїх виступів він заявив, що пригадає всім їх рішення, і що конфесії взагалі не повинні лізти в політику.
- Його можна зрозуміти, 26 років правив, і, начебто, претензій з боку православних не було ...
- Треба сказати, що у католиків були образи, так як Лукашенко не пускав в країну поляків. Протестанти ображалися, так як він не давав їм будинки молитви. З православними таких конфліктів не було, але все-таки є нюанси. Лукашенко дуже радянська людина, і сам себе він називає православним атеїстом. Він - пережиток радянського минулого, тому Церква не могла вважати його своїм. Крім того, між Лукашенком і Павлом не було симфонії. Президент Білорусі не дуже любив і поважав Главу БПЦ.
Тут ще зіграло свою роль народження нового покоління духовенства, яке вибудовує свою діяльність незалежно ні від влади, ні від церковної єрархії. Нове покоління білоруських священиків є прихильниками національної Церкви. Це не як в Україні, де люди виступають проти Росії, але своя білоруська національна ідентичність є. У них абсолютно демократичний світогляд, вони їздять до Євросоюзу і бачать, як там живуть люди, і хочуть жити так само, а не в лукашенківському феодалізмі.