Москва готує екзархат для УПЦ як помсту за підпис про євроінтеграцію?

Останні кілька тижнів у низці єпархій УПЦ, яка знаходиться в канонічній єдності з Московським Патріархатом, готується чергова змова проти Предстоятеля УПЦ Митрополита Володимира (Сабодана). Причиною цьому послужила його підтримка спільного звернення українських Церков і релігійних організацій з приводу європейських перспектив України

Останні кілька тижнів у низці єпархій Української Православної Церкви (УПЦ), яка знаходиться в канонічній єдності з Московським Патріархатом, готується чергова змова проти Предстоятеля УПЦ Митрополита Володимира (Сабодана). Причиною цьому послужила його підтримка спільного звернення українських Церков і релігійних організацій з приводу європейських перспектив України, оприлюдненого 30 вересня 2013 року. Якраз напередодні історичного для України саміту ЄС у Вільнюсі.

Як відомо, Російська Православна Церква (РПЦ) офіційно ніяк не відреагувала на таку "віроломну" по відношенню до «Русского мира» позицію УПЦ. А все тому, що в кращих традиціях політичної інтриги почалася реалізація плану щодо дискредитації Предстоятеля УПЦ в очах православної громадськості та підготовка ґрунту для позбавлення УПЦ прав широкої автономії з поверненням їй статусу екзархату РПЦ.

Саме про це йде мова в проекті «Відкритого звернення православних християн України», копія якого потрапила в руки автору від прихожанина УПЦ з Житомирської області. За словами місцевих жителів, не бачену до цього активність почав проявляти митрополит Овруцький і Коростенський УПЦ Віссаріон (Стретович), який погрозами і під страхом кар небесних переконує єпархію підписуватися під згаданим зверненням.

Суть підготовлюваного звернення зводиться до повторення стандартних кліше про єдність братніх слов'янських народів, тотальне розбещення Європи та неприпустимість асоціації України з ЄС. При цьому сучасний "ЄвроСодом" в найгіршому світлі протиставляється "Святій Русі" з усім її т.зв. духовним багатством.

За всією цією риторикою, звичайно ж, простежується не піклування про мораль і духовність українського народу, а конкретні геополітичні інтереси Росії та пов'язані з ними відверті маніпуляції. Наприклад, незважаючи на дані про підтримку асоціації з ЄС 45 % громадян України поряд з 14 % прихильників вступу України до Митного Союзу, у згаданому проекті Відкритого звернення стверджується, що "народ України у своїй більшості проти інтеграції з ЄвроСодомом і бажає всебічного співробітництва з Росією". Така заява також йде в розріз з як ніколи єдиною позицією і влади (щонайменше донедавна була), і парламентської опозиції про європейський курс України.

Цим Відкритим зверненням православних громадян України переконують підписати вимогу до Митрополита Володимира "відкликати свій підпис" під заявою українських Церков про євроінтеграцію від 30.09.2013 року і "звернутися до Президента і влади України з вимогою відмовитися від євроінтеграції та спрямувати всі зусилля на тісну співпрацю з Росією, пригрозивши їм, у разі підписання Угоди, відлученням від Церкви і відмовою державі в покорі". При чому цей ультиматум Предстоятелю УПЦ супроводжується загрозою наступного клопотання православних радикалів до Московського Патріарха з проханням позбавити УПЦ права широкої автономії та повернути їй статус екзархату РПЦ.

Але найцікавіше те, що за задумом ініціаторів "народного бунту" всередині УПЦ копія цього Відкритого звернення, не очікуючи реакції Митрополита Володимира, відразу ж спрямовується Патріарху Кирилу. Тим самим у Предстоятеля РПЦ з'являється формальний привід поставити під питання доцільність широкої автономії УПЦ, посилаючись нібито на широке неприйняття православною громадськістю України позиції Митрополита Володимира.

Зараз важко сказати, чи буде цей сценарій успішний, і чи він знайде насправді підтримку серед православної громадськості України, значна частина якої має проєвропейські очікування. Але сам факт таких звинувачень проти Предстоятеля УПЦ та відвертої непокори окремих архиєреїв не міг би мати місце без підтримки на самому вищому рівні в Московській Патріархії та, як прийнято розуміти, у Кремлі. Очевидно, що політики досі не проти розіграти релігійну карту в геополітичних іграх, ставлячи простих віруючих заручниками своїх меркантильних інтересів.

Микола ЗОРЯНИЙ