Софія Київська — найважливіша культурна пам’ятка України. Тут можна побачити найповніший ансамбль мозаїк і фресок першої половини XI століття. Завдяки меценатам ці скарби тепер захищені від руйнівної вологості.
Про це інформує НВ.
Це найдавніший храм Київської Русі, що зберігся до наших днів. Вціліти Софія змогла завдяки допомозі меценатів, які протягом століть оплачували ремонти та реконструкції.
Митрополит Петро Могила керував капітальним ремонтом і оздобленням собору. Через півстоліття гетьман Іван Мазепа виділив гроші, на які храм перебудували в стилі українського бароко, встановили 4 нових куполи, поставили дзвіницю.
У 1990 році Софійський собор був внесений до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Відтоді ООН допомагає Україні в збереженні собору.
У 2020 році фармацевтична компанія «Дарниця» спільно із Zagoriy Foundation поповнили список меценатів Софії Київської. Так національний заповідник отримав систему Biodry, яка оберігатиме тисячолітні стіни храму від вологості.
"Пацієнтів, яким допомагає „Дарниця“, — мільйони. Серед них є і незвичайний — це Софійський собор. Надлишкова волога всередині собору загрожувала втратою фресок і мозаїк собору, тому він потребував негайної допомоги фахівців. Ми знайшли інноваційне рішення — технологію Biodry, яка природним шляхом усуне проблему", — зазначив голова ради директорів Darnitsa Group Дмитро Шимків.
Технологія Biodry вже застосовується в замку Марієнбург, в музеї Енцо Феррарі, в будівлі парламенту Італії. Тепер ця система допоможе відвести вологу від унікальних фресок, мозаїк і графіті Софії.
"Те, що вдалося зберегти стародавній європейський собор XI століття, — справжнє диво і спільна заслуга кількох поколінь меценатів. Долучитися до їхньої праці — велика честь для нас“, — каже Катерина Загорій, співзасновниця Zagoriy Foundation.
Софійський собор був побудований в Києві у першій половині XI століття. Згідно з Повістю минулих літ, його звів князь Ярослав Мудрий. У XVII-XVIII століттях при гетьмані Івані Мазепі собор був повністю відновлений і перебудований ззовні в стилі українського бароко. У 1934 році отримав музейний статус, а в 1990 був включений в список Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.