Активно займався мирянською діяльністю; належав до єпархіальних рад. У 1940 р. обраний заступником голови Холмської єпархіальної ради. У квітні-травні 1942 р. прийняв священиче свячення, чернечий постриг та архиєрейське свячення із заміщенням посади єпископа Переяславського УАПЦ. Був ув'язнений за німецької окупації і півроку відсидів у тюрмах Чернігова та Прилук.
1944 р. емігрував до Варшави, а потім далі на Захід; очолював українські православні єпархії в Гессені і Вюртенберзі. 1947 р. виїхав до Канади і був обраний первоєрархом Української Греко-Православної Церкви як єпископ Вінніпезький і всієї Канади. 1949 р. очолив УПЦ у США; добився об'єднання з єпархією владики Йоанна Теодоровича (Собор 1949 р. в Нью-Йорку), який став митрополитом УПЦ в США, а єпископ Мстислав - його заступником і головою Консисторії.
Владика Мстислав розгорнув у США широку церковну діяльність; у Саут Бавнд-Бруку (штат Нью-Джерсі) було збудовано український православний центр із друкарнею, бібліотекою і семінарією.
У 1965 р. очолив УАПЦ в діаспорі. У 1963 і 1971 рр. зустрічався з Константинопольським Патріархом, ознайомив його з життям УАПЦ і ставив питання про канонічне визнання її і повернення Українській Церкві прав, якими вона користувалася до 1686 р., коли Київська митрополія незаконно перейшла з-під юрисдикції Константинопольського патріархату в Московський.
1990 р. повертається в Україну, де обраний першим Патріархом Київським і всієї України УАПЦ; інтронізований 6 листопада 1990 р.
Після створення 1992 р. УПЦ КП, проголошений без його відома її Предстоятелем з титулом Патріарха. Незабаром відмовився визнавати об'єднання УАПЦ і УПЦ в УПЦ КП.
Помер у м. Грісбі (Канада); похований у Бавнд-Бруку (США).