Храм святої Покрови Божої Матері був зведений на кошти гетьмана Івана Мазепи в селі Дігтярівка, що на Новгород-Сіверщині, перед початком Північної війни. А в 1708 році в Дігтярівській церкві відбулося підписання українсько-шведської військово-політичної угоди. Після поразки Карла ХІІ святиню не чіпали. Пережила вона громадянську війну, Другу світову. Храм не постраждав і від німців, а від «своїх» – у 1943 році.
Про це інформаційному ресурсу Cheline.com розповів настоятель храму отець В’ячеслав Павленко.
Він стверджує, що найсумніші сторінки в історії церкви датуються 1961 роком, коли її хотіли зруйнувати. Та повністю храм знищенню не піддався. Відроджували святиню і в 2010 році, однак і до нині справа не дуже зрушилася.
За словами священика, це була унікальна барокова споруда з особливим іконостасом. Відтоді минуло вже понад 300 років, а ситуація досі актуальна. Церква перебуває в напівзруйнованому стані.
Відомо, що з 2010 по 2011 рік діаспора надавала кошти на рестврацію святині. Це був фонд Андрія Первозваного з Америки (США). Будівництвом займався архітектор Сергій Юрченко. Скільки точно коштів тоді витратили настоятель сказати не може, бо не займався питаннями реставрації. За ці кошти зробили трішки кладки на південній частині храму і куполок. А потім, наголошує священик, в 2014 році почалася війна на сході держави, і з’явилися інші пріоритети: волонтерство й армія.
Торік писав статтю про всю цю ситуацію Блаженніший Епіфаній, Предстоятель Православної Церкви України. Але жодного руху, стверджує настоятель храму, не було. За словами священика, зараз тема реставрації святині знову порушується і спонукають до цього прості люди.
"Прості люди, які приїжджали сюди чи, можливо, мене знають, зокрема вчителі, журналісти, представники інтелігенції, робітничих професій, самі ініціюють справу із відродження нашої святині, якщо державі й багатим меценатам немає справи до того. Тож і зробили сторінку в Facebook і, так зрозумів, що зв’язалися з фондом у Львові, бо саме в цьому місті існує благодійний фонд «Спадщина». Прості люди жертвують хто скільки може – хто 100 гривень, хто 300, хто тисячу…", - говорить о. В’ячеслав.
"Церква – це не тільки каміння та куполи, а це ми – громада. Тому тільки від нас залежить, чи відбуватимуться там богослужіння і чи відродиться церква", - резюмує священик.