Під час роботи конгресу доповідачі розповідали, яких переслідувань зазнали Римо- та Греко-Католицькі Церкви Східної Європи і ділилися досвідом виживання у часи переслідувань.
Під час роботи конгресу доповідачі розповідали, яких переслідувань зазнали Римо- та Греко-Католицькі Церкви Східної Європи і ділилися досвідом виживання у часи переслідувань.
Так, монах францисканець Перегрін розповів, як соціалістичний режим намагався у Чехії, Словенії, Східній Німеччині створити штучну державну Церкву на противагу Римо-Католицькій і на скільки важко було протистояти справжній Церкві усім цим викликам комуністичних часів, коли випрацьовувалася ціла ідеологія та концепція боротьби з Церквою, коли влада хотіла призначати свої єпископів для своїх же Церков, а справжніх переслідували.
Той досвід виживання та збереження, який тоді Католицькі Церкви східного і західного обрядів отримали у процесі переслідувань, сьогодні знову стає актуальним з огляду на нові виклики секуляризованого суспільства, де християн стає щоразу менше.
Українська Греко-Католицька Церква у цьому питанні вважається Церквою-мученицькою, бо у ті, комуністичні, часи була приречена не лише на переслідування, але й на цілковите знищення, тому тільки ретельно продумана і налагоджена праця у підпіллі, відданість духовенства своїй Церкві та праця з молоддю задля нових священичих покликань, врятували і зберегли УГКЦ живою, яка зараз нараховує в Україні та у світі понад 7 млн. вірних.
Своє свідчення вона почала словами Папи Бенедикта XVI: «Хто має надію, тому дароване нове життя», наголосивши на тому, що надія була багатством підпілля.
Як стверджує п. Леся Крип’якевич, батьківські сліди апостольського служіння, свідчення її матері дали їй та її родині естафету служіння УГКЦ: п. Леся очолює фонд Св. Володимира, а її донька Іванна стала іконописцем.
«Моя мовчазна Церква нарешті дає свідчення, щоб передати ту силу, в якій вижила, вогонь і світлу віру наших батьків», — завершила свідчення п. Леся. Вона також згадала слова єпископа Василика, якого запитали: «Ви сиділи 27 років, якими ж були найтяжчі хвилини у Вашому житті? Владика відповів після паузи: «Не пам’ятаю такого. Завжди приходив Святий Дух з допомогою і був вихід і розрада».
Подібну до духовенства УГКЦ історію переслідувань пережило і духовенство Румунської Греко-Католицької Церкви, яка сьогодні налічує 750 000 вірних. За словами учасника конгресу священика парафії Куджір, Лугожської дієцезії. о. Віорена Джоруджа, духовенство цієї Церкви також зазнало ув’язнень, переслідувань, храми зачинялися.
Щодо Угорської Греко-Католицької Церкви, то тут переслідування були не такими масштабними і жорстокими. Вони зводилися радше до моральної та соціальної блокади віруючих, яким не так просто було отримати роботу, а їх дітям стати студентами вишів.
Досвід, якого набули Східні Католицькі Церкви у часи репресивного комуністичного режиму, зробив їх сьогодні сильнішими і готовими відповідати на нові виклики сучасного секуляризованого світу та ділитися цим досвідом з іншими Церквами. Саме передачу такого досвіду і налагодження діалогу між Католицькими Цервами східного і західного обрядів Європи ставили за мету організатори Міжнародного Католицького форуму в Ньїредьгазі.
Історична довідка:
B Західній Україні із XVII до XX століття Українська Греко-Католицька Церква мала великий авторитет серед українців. Отож одразу після радянської окупації Сталін діяв дуже швидко, щоб знищити Церкву. 11 квітня 1945 року було заарештовано митрополита Йосифа Сліпого та інших єрархів. Більшість єпископів згодом померла у засланні.
Після невдалої спроби силою змусити єпископів зректися єдности з Римом, радянська влада під страхом смерті зібрала 216 священиків: 9-10 березня 1946 року в Соборі Святого Юра (духовне серце Західної України) відбувся так званий "Львівський Синод". Було скасовано унію Берестейського собору, на якому Українська Греко-Католицька Церква офіційно приступила до церковної єдности з Апостольським Престолом. Церкву насильно приєднано до Російської Православної Церкви.
Були заарештовані та заслані до таборів праці сотні священиків, ченців, черниць та вірних мирян, дуже часто разом зі своїми дружинами та дітьми. У період між 1946 та 1989 роками Українська Греко-Католицька Церква була найчисельнішою забороненою Церквою в світі. Водночас вона стала найбільшою структурою суспільної опозиції радянській системі в СРСР. Незважаючи на жорстокі переслідування, Церква продовжувала жити підпільно завдяки ретельно відпрацьованій системі таємних семінарій, монастирів, парафій та молодіжних груп доти, поки її було легалізовано 1 грудня 1989 року.
Упродовж радянських часів історія підпільної Церкви була майже невідома громадськості. Але 1991 року у Львові було створено Інститут Історії Церкви, який записує цю історію для майбутніх поколінь. Інститут бере інтерв'ю у тих, хто вижив у часи підпільної Церкви і розповідає їхні історії світові. Його архів нараховує понад 1000 інтерв'ю з діячами колись підпільної Церкви в Україні.