Інститут екуменічних студій УКУ у співпраці з Департаментом військового капеланства Патріаршої курії УГКЦ, Службою військового капеланства Сил територіальної оборони ЗСУ та капеланськими структурами українських Церков 11–17 червня організував Літню реабілітаційно-відновлювальну школу для військових капеланів «Відновитися, щоб надихати інших!»
Школа пройшла у мальовничому с. Орявчик у Бескидах, на Львівщині.
Учасниками реабілітації стали 20 військових капеланів із різних куточків України, а саме Маріуполя, Сум, Києва, Херсону, Полтави, Дніпра, Чернігова, Одеси, Львова, Тернопільщини, Луганщини та Донеччини.
"Військові капелани, обов’язком яких є задоволення духовно-релігійних потреб українських воїнів, одними із перших відчули жорстокість війни, а особливо трагедію втрат особового штату. Смерті та каліцтва на фронті, потреба надавати осмислення цим важким подіям, які переживають українські військові, стали потужним щоденним викликом для капеланів, — зауважують організатори. — Проводячи своє важливе служіння надихати інших, самим військовим капеланам необхідний час для саморефлексії, духовної та психотерапевтичної онови, слухання та ділення досвідом з іншими. Потреба відновлення та реабілітації капеланів, щоб вони ефективніше виконували своє душпастирське служіння, є нагальною".
Програма школи мала три визначальних аспекти: психологічний, духовно-молитовний і фізичну віднову.
Як повідомили в ІЕС, підтримуючи капеланське служіння Церков, вони бажали підсилити його екуменічну складову, яка має практичне застосування у наданні душпастирської опіки військовослужбовцям, які належать до різних релігійних спільнот.
Першу, вступну, лекцію провів д-р Ігор Козловський, який розповів про ціннісний вимір людського життя, який є надзвичайно важливий під час війни. Він також поділився досвідом свого перебування у полоні протягом двох років у Донецьку і поділився, що саме допомогло йому вижити в тих нелюдських умовах.
Важливим компонентом програми стали лекції лікаря-психотерапевта Ольги Кітури, яка вже має досвід роботи із військовими та внутрішньо-переміщеними особами. Теми лекцій та бесід включали більш загальні поняття, як, наприклад, психічне здоров’я, біопсихосоціальна модель здоров’я (ВООЗ), сучасна класифікація психічних хвороб (МКХ-10), поняття і види стресу та стресостійкості, фізіологія та поняття травми, з плавним переходом до більш серйозних та важливих обговорень проблеми емоційного вигорання, апатії, депресії, їх ознак, симптомів та механізмів виникнення.
Лектор ознайомила слухачів з поняттям страху, тривоги, генералізованого тривожного розладу, посттравматичного стресового розладу, їх фізіологія та симптоми, правилами поведінки в тривозі, методами швидкої допомоги. Кожна із тем була закріплена практичним завданням арт-терапевтичної методики, медитації чи малюнком.
Фізична віднова полягала в тому, щоб побути далеко від міського галасу і шуму, на цілющому чистому повітрі українських Карпат. А також учасники мали нагоду пройти пізнавальні екскурсії місцями, де відбувалися різні події із творення української державності, а саме піднялися на гору Маківку, де січові стрільці зупинили російських окупантів, а також відвідали місця боїв УПА. Капелани мали зустріч з громадою міста Сколе, де парафіяни підготували вечір-концерт для них, щоб подякувати за їхню службу.
«Ідея нашої школи зародилася під час співпраці з ліванськими друзями. Після тривалого часу військових дій у Лівані, і навіть після самої війни, військові капелани відчували велике виснаження, спустошення, оскільки пережили величезні емоційні, психологічні та фізичні надломлення. Відтак, була створена школа духовної та психологічної реабілітації в одному із монастирів країни, до роботи якої включилися представники різних Церков, — зазначає отець Роман Фігас – виконуючий обов’язки директора ІЕС та координатор Школи для військових капеланів. — Позитивний досвід проведення таких заходів надихнув нас, щоб провести холістичні (цілісні) реабілітації для військових капеланів, які активно залучені у трагедію війни».