У храмі рівноапостольного князя Володимира УПЦ КП, що в селищі Івано-Франковому Яворівського району Львівської області, сталося диво: замироточила ікона з частинкою мощів преподобного Меркурія – ігумена Бригинського, Чернігівського чудотворця.
Про це повідомляє IA ZIK.
Відтепер до ікони, приходять віряни з усієї Львівщини, щоб молитовно випросити в преподобного Меркурія заступництва не лише для себе, своїх рідних та близьких, а й для усієї України.
«Попросила у Меркурія-чудотворця миру та злагоди в державі», – мовила поважного віку жінка, зять якої захищає Вітчизну в АТО.
Настоятель храму, протоєрей Володимир Дадак розповів, що ікона преподобного Меркурія замироточила на початку церковного індикту, коли Патріарх Філарет звершив Божественну Літургію в храмі.
«Святійший Патріарх Філарет з єрархами та духовенством підійшли до раки преподобного Меркурія Бригинського та проспівали величання святому. Пройшло від тоді небагато часу. І сталося диво, яке першим помітив отець Назарій. Схвильований, він показав мені миро, яке виступило на іконі преподобного Меркурія. Ми одразу перенесли образ на чільне місце в церкві – для людського почитання. Запрошуємо християн з усієї Галичини долучитися молитовно до акафісту преподобному Меркурію Бригинському і помазання святим єлеєм, освяченим на мощах», – говорить священик.
Довідка: преподобний Меркурій (в миру Максим Мойсейович Матвієнко) народився у 1870 році в селі Щаснівці, що на Чернігівщині, у глибоко віруючій багатодітній сім’ї. У зрілому віці подався до Києво-Печерської лаври, де його постригли в ченці з іменем Меркурій – на честь преподобного Меркурія посника Печерського, в дальніх печерах, 24 листопада (7 грудня н. ст.). Незабаром монаха Меркурія було висвячено в ієродиякона, а пізніше він прийняв сан ієромонаха.
Після жовтневого перевороту, у 1926 р. Києво-Печерську лавру нова влада «визнала» історико-культурним державним заповідником святиню перетворила у «Всеукраїнське музейне містечко». До 1930 р. монастир було повністю ліквідовано. Довший час єромонах Меркурій перебував на квартирах своїх духовних дітей, але, не бажаючи їх наражати на небезпеку, вирішив покинути Київ. Старець (йому на той час було понад 60 років) направився у рідні краї – на Чернігівщину. Спершу священик відправляв Богослужіння у помешканні парафіянки, згодом разом із вірянами звели невеличку церковицю.
У 1946 р. храм на честь Пресвятої Тройці був освячений та відкрита для парафіян. Він та престіл, до речі, зберігся й до нині .
Одного разу привезли до преподобного хлопчину, що страждав епілепсією, і за його молитвами недуга відійшла.
Через своє ревне служіння Богу та молитовну допомогу людям, преподобний терпів переслідування від влади. Його навіть вивозили розстріл, однак зброя дала збій.
7 листопада 1956 р. о. Меркурій відійшов до Бога. У 2011 р., «враховуючи праведне життя ігумена Меркурія, чудотворіння за його молитвами при житті і після смерті, шанування віруючим народом у Чернігівській землі, молитовний подвиг та справжнє смирення», Священний Синод УПЦ КП під головуванням Патріарха Філарета благословили прославити преподобного Меркурія як «місцевошанованого святого Чернігівської єпархії».