В ці хвилини на площі перед Михайлівським Золотоверхим монастирем лунає дзвін, який вже став символом нової української революції.
А ще перед тим був інший майдан, де були часом і непорозуміння, і сварки з політикою чи без. І було незрозуміло що далі. Навіть комусь на цьому першому майдані відмовили у молитві. Не знати чому, але відмовили.
Виводжу для себе думку, що цьому першому майдану саме бракувало фундаменту, біблійної «солі землі», крові мучеників. Звичайно, дуже шкода, що вона пролилася. Але це сталося і режим показав своє обличчя. І майдан протверезів.
Наступний символізм: частина втікачів від беркутівських кийків сховалася за стінами монастиря. Це вже порівняли з тими часами, як кияни ховалися за цими стінами від монгольської орди. І як тоді, так і тепер Церква дала прихисток, а потім підтримала і пастирським словом.
Отже, саме Свято-Михайлівський монастир, названий на честь покровителя міста св. архистратига Михаїла, став символом нового майдану. І нині його дзвін кличе Божий люд до виконання свого морального обов’язку: стати на захист своєї свободи, своєї держави і свого майбутнього. І власне з молитвою, до якої не раз закликали на майдані різні виступаючі.
«З нами Бог, розумійте народи!»