Справжньою благою звісткою на Благовіщення стала презентація у львівському Музеї історії релігії відновленої ікони «Богородиця з Ісусом на престолі». Експерти з іконопису вважають, їй щонайменше шість століть, тобто створена вона ще у XV столітті. А до музею ікона потрапила понад 30 років тому з однієї з церков, що неподалік Львова. Відтоді перебувала у фондах музею.
Тетяна КОЗИРЄВА. — "Дзеркало тижня", № 15 (694), 19—25 квітня 2008 року
До істини докопався художник-реставратор Музею історії релігії Петро Скоп. Причому під прицілом у прямому розумінні цього слова — під рентгенівськими променями. Тоді й з’ясував, що ікону перемальовували щонайменше п’ять разів. Знімаючи фарбу шар за шаром, П.Скоп виявив первісне зображення. З’ясувалося, що єдиний елемент, якого жодного разу протягом шести століть не чіпали, — очі Богородиці.
Відновлювальний процес тривав близько року. Реставратор не лише зняв різночасові фарбові шари, а й зміцнив дерев’яний щит і замінив деформовані шпуги. «Під примітивною сучасною базграниною — справді шедевр, — переконаний Петро Скоп. — Більше того, скидається, ікона була чудотворною, бо разом із нею ми знайшли фрагменти срібних позолочених медальйонів
(їх ще називають вотами). Відомо, що до XVI сторіччя існувала традиція вішати їх на ікону на знак подяки за зцілення».
«Те, що Богородицю намалювали в першій половині XV століття, не викликає жодних сумнівів, — стверджує й керівник Львівської філії національного науково-дослідного реставраційного центру України, експерт з іконопису Мирослав Откович. — Не виключаю, що це навіть кінець XIV сторіччя. Щоби точно встановити вік, треба досконально дослідити ікону».
«Мистецтвознавці повинні довести авторство твору, дослідити, за яких обставин він з’явився у музейній збірці, провести порівняльне дослідження з іконами того часу, щоби за стилістикою живописної манери зарахувати її до певної художньої школи, можливо й до Перемишльської, як вважають реставратори. До речі, те, що ікони перемальовувалися по декілька разів, для історії греко-католицької церкви — не дивина, позаяк подекуди в такий спосіб намагалися зберегти найдавніші ікони від нищення», — така думка завідувача кафедри реставрації Львівської академії мистецтв Юрія Островського.
На подальшому науковому вивченні пам’ятки наполягає й завідувачка відділу давнього українського мистецтва Національного музею ім. Андрея Шептицького Марія Гелитович, яка звернула увагу на трохи нехарактерну, незвичну для іконопису позу Богородиці та ймовірну приналежність автора ікони до Львівської школи.
Інші мистецтвознавці вказали на подібність Богородиці і Поліської ікони, що її відкрив дослідник давньоукраїнського сакрального живопису Олег Сидор та опублікував кілька років тому в альбомі українських ікон.
А директор львівського Музею історії релігії Зоряна Білик втішена і самим фактом відкриття ікони, і тим, що «Богородиця з Ісусом на престолі» стане приводом скликання наукової конференції. І не однієї.
Під час представлення ікони громаді її освятили. Шедевр й надалі зберігатиметься у Музеї історії релігії.