Отець Кирил Говорун (Cyril Hovorun) слушно написав, що після смерті митрополита Володимира Сабодана, в УПЦ МП фактично керує триумвірат, який «складався з митрополитів Онуфрія і Антонія та диякона Вадима Новінського. Соборність в УПЦ було редуційовано до триумвірату».
Щодо диякона Вадимія та митрополита Онуфрія ЗМІ пишуть багато.
А от владика Антоній Паканич намагається бути у тіні свого предстоятеля. Це, правда, не завадило йому потрапити під санкції. Але, фактично, нині він координує опірний рух УПЦ МП. Передусім йдеться про Київську лавру.
На що варто звернути увагу, читаючи офіційну біографію митрополита Антонія?
Народжений у Закарпатті, у 18 років (з 1985 р.) він опиняється на території Росії (служба в армії), і повертається в Україну у віці 35 років – сформованим ідеологічно та світоглядно.
У 1988-2002 роках він постійно проживав у Москві, де мав офіційну прописку. Люди, знайомі із реаліями тогочасної Росії, однозначно стверджують, що отримати прописку у Москві без громадянства було не можливо. Тобто питання появи чергового російського паспорту – це лише питання часу.
Цікаво, у яких військах ніс службу І.Паканич (в СРСР були «особливі» роди військ, куди відбиралися "особливі" кадри), оскільки уже з часу вступу в Московську духовну семінарію (1988 р.) і до закінчення академії (1995 р.) він незмінно мав високу довіру керівництва цього навчального закладу – був іподияконом ректорів Московської духовної академії – архиєпископів Дмитровських Олександра Тімофєєва та Філарета Карагодіна.
Цікаво, що у ієродиякона та ієромонаха постригав Паканича особисто патріарх Московський Алєксій II Рідігєр, і він же зводив його в сан ігумена.
У 1996-2002 роках Паканич був незмінним помічником ректора МДА з представницької роботи й завідувачем церковно-археологічного кабінету. Люди, знайомі із реаліями МДА того часу підтвердять, що на такі посади призначалися лише 100% перевірені і довірені особи.
У вересні 2002 р. направлений в УПЦ МП.
Що має робити довірена особа у чужій структурі? Правильно – контролювати інформаційні потоки.
Тому передбачувано Антоній одразу призначається керівником Інформаційно-просвітницького центру Києво-Печерської лаври. а вже за кілька місяців починає контролювати всі інформаційні потоки митрополії, оскільки вже у травні 2003 р. стає завідувачем Канцелярії Київської митрополії.
З листопада 2006 р. почалася єпископська кар’єра. Новий сан – нові можливості. Тепер – пов’язані із відбором і формуванням кадрового потенціалу. Де це краще робити? Звичайно на посаді ректора Київської духовної академії і семінарії. Причому це робиться у тісній координації із Москвою. Адже Антоній із 2010 р. працює також і головою Комісії Міжсоборної присутності з питань духовної освіти та релігійної просвіти Моспатріархії.
Далі – більше. Можливості зростають. З лютого 2012 р. – голова Відділу зовнішніх церковних зв'язків УПЦ МП. А з травня 2012 р. – Керуючий справами УПЦ МП та постійний член Синоду.
Причому, як керуючий справами, Антоній отримав додаткові повноваження, не передбачені Статутом: нагляду за діяльністю синодальних установ, уповноважене представництво предстоятеля УПЦ в державних, громадських та церковних заходах, відповідальності за міжхристиянські та міжрелігійні відносини тощо.
Москва також демонструє повну довіру Антонію. І коли на Архиєрейському соборі Російської ПЦ у лютому 2013 р. він очолив делегацію УПЦ МП, Кірілл ввів його до складу редакційної комісії Собору і запросив виступити на підсумковій прес-конференції.
Старання Антонія «помітив» і Путін – у липні 2013 р. Антоній отримує «Орден Дружби», яким, за статутом ордену, нагороджуються лише громадяни РФ – за особливі заслуги у зміцненні дружби і співпраці між державами, за активну діяльність щодо популяризації російської історичної спадщини, російської культури і мистецтва.
Окрилений довірою із Москви, у 2014 р. Антоній перебрав у свої руки фактичне управління всіма адміністративними, фінансовими та кадровими питаннями в Київській митрополії. Зрозуміло, що це не могло відбутися без тісного зв’язку і координації із олігархом російського походження В.Новинским («гаманцем Церкви»).
Митрополит Володимир Сабодан в одному з листів до Синоду писав про передчасні амбіції Антонія і про недовіру йому. Предстоятель запізніло просив звільнити Антонія із займаних посад (на які сам же й призначав). Проте члени Синоду проігнорували це прохання. Антоній очікувано встояв.
На урочистому засіданні Верховної Ради України, що відбулося 8 травня 2015 р. Антоній разом із делегацією від УПЦ МП, демонстративно відмовився встати на знак вшанування воїнів АТО, які загинули на Донбасі від російських окупантів.
У 2018 р. митрополита Антонія було внесено до бази даних сайту «Миротворець».
11 грудня 2022 року рішенням РНБО «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» проти нього запроваджено персональні санкції терміном на 5 років та позбавлено державних нагород України та інших форм відзначення.