Душевнохворого сватівчанина церковники спочатку звинуватили в крадіжці, а вже після того, як хлопець повернувся з міліції (за свідченнями рідних, зі слідами побоїв), піп з матінкою замкнули інваліда в комірчині, вимагаючи «зізнань».
Ця історія стала відомою завдяки публікаціям в газеті «Сватівські відомості» і набула в Сватівському районі широкий громадський резонанс. Українцям, на жаль, не звикати до того, що з міліції люди можуть повертатися з тілесними травмами. А от про те, як може скалічити душу церква, пишеться і говориться значно рідше. Душевнохворого сватівчанина церковники спочатку звинуватили в крадіжці, а вже після того, як хлопець повернувся з міліції (за свідченнями рідних, зі слідами побоїв), піп з матінкою замкнули інваліда в комірчині, вимагаючи «зізнань».
Блаженні лагідні
Високого, трохи не від світу цього хлопця в церковній рясі знають багато сватівчан. Сергій Кагана виріс на їхніх очах. З дитинства добрий, наївний, нешкідливий. Міцним здоров'ям не відрізняється, але трудяга великий. Сусіди і з співчуттям ставилися до Сергія. Дідусь з бабусею хвилювалися за хлопця, адже і мати в нього позбавлена душевного здоров'я, а тому переживали, що буде з блаженними, коли старих не стане. Тому коли Сергій потягнувся до церкви, в сім'ї зраділи. Працював він у церкві з 14 років. З ранку до ночі виконував у храмі будь-яку роботу. Як розповіла бабуся хлопця - Марія Григорівна, працював, що називається, за юшку. Але бабуся поважала вибір онука. Адже в миру він був ніби чужим, а в храмі - своїм. Коли Сергій сказав, що прийняв постриг і стане монахом, баба (дід на той час помер) запротестувала, вважаючи це зайвим, але коли побачила, що онук плаче, не змогла встояти. А він пишався своєю чернечого рясою, носив її як високу нагороду ...
СВЯТІ ТА ЇХ ОКЛАДИ
В один з літніх днів в будинок до сім'ї Кагана увірвалася матінка Досефея зі Свято-Успенського храму, в якому служив Сергій. Найменше вона походила в цей момент на дружину священнослужителя. Матінка кричала так, що чула вся вулиця, і звинувачувала Сергія в тому, що він вкрав з церковного сейфу кілька тисяч у доларах і євро. А він, як переляканий звірьок, все повторював: «Матінко, матінко , я не брав». «Яка я тобі, злодюга, матінка», - обурювалася Досефея.
Досефея казала, що заяву в міліцію подано. «Якщо подали, то чекайте, а нічого тут безумствувати», - встали на захист Сергія сусіди і випровадили скандалістку з дому Кагана. А Сергій, заливаючись сльозами, наївно повторював: «Ось гроші знайдуться, і матуся буде просити у мене вибачення» ...
Однак і матінка Досефея, а після молодий священик - отець Михайло з вибаченнями не поспішали, вони ще кілька разів навідувалися до Сергія із звинуваченнями і лайкою, їхніми стараннями в окрузі заговорили про те, що Сергій нібито прокрався в церкві
Самоусунення від Церкви.
Хлопця все-таки забрали в міліцію. Повернувся він через добу. Бабуся розповідає, що, побачивши онука, жахнулася. Сергій, за її словами, був по-звірячому побитий. Жінка стверджувала, що на ногах розірвана шкіра від ударів до «м'язового м'яса». За словами онука, так у нього вибивали зізнання в міліції. Він розповів, що його всіляко лякали, принижували. Але потім раптом відпустили.
По дорозі Сергій зустрів батька Михайла. Той замість того, щоб відвести побитого Сергія додому, відвіз до церкви. Там хлопця замкнули в коморі. Досефея влаштувала побитому, голодному, змученому інваліду черговий допит, змушувала Сергія написати (а він і писати не може), що нібито вкрадені гроші він відніс додому, а мати з бабусею поклали їх на книжку.
... За словами бабусі, всю ніч після цього Сергій кричав уві сні.
Люди дали пораду Марії Григорівні, як треба захищатися. Побої у Сергія зняли, подали заяву на дії міліціонерів до прокуратури. Сергія ж відправили до психіатричної лікарні. Зараз хлопець почувається трохи краще.
Заяви з міліції церковники забрали ...
А до Сергія в лікарню навідався отець Михайло. Привіз купу солодощів, але хлопець, не взявши їх, пішов. Більше того, заявив, що більше до церкви не зробить ані кроку.
Після публікації на сторінках «Сватівських відомостей» цієї історії і відгуків на неї сватівчан до редакції звернувся архімандрит Захарій - благочинний Сватівського округу Сєвєродонецько-Старобільської єпархії Української православної церкви Московського Патріархату. Він попросив вибачення у прихожан і жителів громади за поведінку церковників, повідомив, що про все це знає єпископ Сєвєродонецько-Старобільської єпархії Агапіт і що буде прийнято рішення відповідно до законів совісті та церкви.
Висловив обурення тим, що трапилося і голова Сватівської райдержадміністрації Володимир Мормуль, він заявив, що наполягатиме на ретельній перевірці дій міліції прокуратурою.
«Підривники » ВІРИ
А Сергій все-таки дочекався вибачень, ну, або майже дочекався. Зрозумівши, що історія набирає обертів, раптом активізувалися попи Свято-Успенського храму. До редакції «Сватівських відомостей» вони принесли великий лист, в якому повідомлялося, що якщо їх вибачення допоможе, то вони приносять його сім'ї Кагана. У ньому ж на чім світ лаяли газету, яка наважилася винести подію на світ божий. Журналістів, як водиться в таких випадках, ображали «жовтою пресою», а ще вішали ярлик «підривників» віри.
Однак, схоже, більше, ніж самі попи, віру ніхто не підриває.
Після цієї історії в редакцію звернулися парафіяни Свято-Успенського храму з проханням допомогти зібрати підписи під листом єпископу Агапіту, в якому віряни просять позбавити їх від таких священиків.
Журналісти передали листа отцю Захарію, який, по-мирському, є керівником церковників району.
Йому не позаздриш. Тільки недавно вляглися пристрасті в селі Мілуватка Сватівського району. Село повстало проти своїх церковнослужителів і домоглося того щоби в Мілуватку прислали гідного священика. Тепер ось - нова історія.
І як би вона не закінчилася - не тільки для церковників, а й для міліції, яка поки ніби осторонь від конфлікту (дочекаємося все-таки відповіді прокуратури - прим. Авт.), Ясно одне - це глибока криза. Вона охопила не тільки соціальну та економічну сферу, але торкнулася і сфери душі, віри. І добре, якщо тільки в межах одного району. Але ж так хочеться вірити, що служити Богу йдуть найдостойніші ... І хочеться вірити ...