Суспільне створило документальний фільм «З ногами на вівтар. Біле братство» про те, як на початку 1990-х існування такої секти стало можливим і що змінилося після затримання адептів секти.
Показ фільму відбувся 31 травня на платформах Суспільного мовлення.
Фільм «З ногами на вівтар. Біле братство» — це сьома історія мультимедійного проекту «Наші 30» до річниці незалежності України про історію 1990-х років, розказану самими українцями.
У ньому йдеться про те, чому на початку 1990-х існування секти "Біле братство" взагалі стало можливим, чим насправді була ця організація, як склалися долі її лідерів, які міфи "братство" лишило по собі і чому ті вкорінилися, а ще про те, що чому навіть тридцять років потому українці не готові говорити про травматичний досвід.
"Біле братство" ― одна з найвідоміших релігійних сект у пострадянських країнах. На початку 1990-х років Київ, Дніпропетровськ та Донецьк були заліплені зображеннями так званої Марії Деві Христос. А вбрані у біле її послідовники, співали пісень на вулицях та пророкували кінець світу і страшний суд, який буде зовсім скоро. Про секту писали газети і знімали сюжети. Могло здатися, що послідовників цього руху десятки тисяч. Самі ж вони заявляли про 144 000. У містах ширилися легенди про "братів": що вони крадуть дітей, вміють гіпнозувати, щоб новонавернені виносили з дому цінні речі, що «білі брати й сестри» голодують і готуються до масового самогубства. І якщо надприродним здібностям мало хто вірив, а лідерка секти, що називала себе богинею, швидко потрапила в категорію лжепророків, підвищена увага ЗМІ в країні, де ще донедавна релігія була заборонена, таки сформувала думку, що «Біле братство» — організація куди всесильніша й масштабніша, аніж є насправді. Окрім спроб видавати з себе богів, «Біле братство» залишиться в історії новітньої України тими, хто спробував захопити Софійський собор у Києві і здійснити масове самоспалення, яке вдалося відвернути, заарештувавши лідерів секти.