У Вінницькій в’язниці небезпечні злочинці здійснюють постриг просто на території режимного об’єкту. У в'язничному монастирі живе 12 послушників і 2 монахи.
“Духовний досвід приходить, якщо ми по 6-8 годин займаємося, читаємо святих отців. Я їх читаю близько 10 років. І стільки часу, скільки ми тут сидимо, я б напевно ніколи не мав, навіть в монастирі”, – зазначив довічник-монах Андрій Чистяков.
Тут все, як і у відкритому чоловічому монастирі. Єдине, що священикам доводиться навідувати своїх підопічних 4 рази на рік. Однак, від цього охочих йти у монастир не меншає. Довічний вирок Ігор отримав за вбивство 4 людей. Однак з камери до келії його вже ведуть у рясі.
Вбивці та ґвалтівники у скоєному каються, однак вирок не оскаржують. А через 20 років ув’язнення мають шанс просити помилування.
“Якщо він шкодує про те, що сталося, дійсно, який би він спосіб життя не вів до того, як став православним, це не може бути перешкодою для того, щоб прийняти його в чернецтво”, – сказав єпископ РПЦЗ Тихон Васильківський.
Для багатьох в’язнів шлях до віри важкий, кажуть психологи. Він вимагає відмовитись від багатьох тюремних “понять”.
“Ті ярлики, які навішували раніше на засуджених про злодійські закони, звичаї, у даному випадку, для цих засуджених зовсім вже не грають ролі, вони відходять в небуття, тобто в минуле. Будучи постійно в ізоляції, немає можливості підтримувати традиції чи спілкуватися із засудженими, тим більше вести заборонений або злочинний спосіб життя”, - каже психолог сектору максимального режиму УВП №1 Ігор Коцяк.
Нині у Вінницькому монастирі, що на території в’язниці, живе 12 послушників та 2 монахи. Вони наставлятимуть на шлях істини й решту засуджених, хто звернувся до Господа. Про це інформує Телеканал новин 24.