У селищі Голоби Ковельського району Волині біля храму святих Петра і Павла УПЦ КП на зрізі старої яблуні люди побачили Матінку Божу з Немовлям на руках.
У селищі Голоби Ковельського району Волині біля храму святих Петра і Павла УПЦ КП на зрізі старої яблуні люди побачили Матінку Божу з Немовлям на руках. Про це повідомляє Вісник.
Цей храм розташовано у колишньому панському маєтку магнатів Вільгів. Власне, у стінах, де колись була домова церква шляхтичів, нині молиться православна громада. Рік тому, на Василя Великого, біля входу поставили фігуру Матері Божої. І тоді люди стали свідками першого незвичного явища.
– Одна наша прихожанка зробила у той день біля храму фото. І в кадрі, за метрів п’ятдесят від церкви, побачила свічення. Ніби між деревами на постаменті стояла Матінка Божа, – розповідає настоятель храму отець Андрій Сех.
Парафіянка показала фото священику, але той, зізнається, тоді вирішив цю інформацію не афішувати.
Минуло півроку. Якось влітку доріжкою повз ті дерева йшла мешканка Голобів Ольга Біліч. Погляд впав на місце зрізу гілляки старої яблуні. Від побаченого мало не обімліла: на ньому чітко виднілися святі обриси – Богородиця, що схилилася над маленьким Ісусиком. Про це відразу розповіла свекрусі, секретарю селищної ради Ангеліні Біліч. А та – священику.
– Я здивувався: тудою кожен божий день до церкви ходжу, а не бачив. Став приглядатися, і врешті образ мені відкрився, – щиро розповідає і показує на той зріз: – Ось омофорчик світиться, ніжки Ісуса, а тут – більший омофор, очі і схилена голова Матері Божої. Чим далі відходиш, тим чіткіше видно, образ стає виразнішим. Погляньте, ще й рамку Богородиця сама собі зробила.
Перший молебень біля дерева відслужили у кінці минулого року. Наступного дня отець Андрій як капелан від’їхав у зону АТО. Тоді двічі відчув, як Богородиця його врятувала від смерті. Вперше – коли волонтери заблукали біля Луганської ТЕС і мало не потрапили до рук сепаратистів. Він вчасно відчув тривогу, скомандував зупинитися і зателефонував бійцям із сусіднього села. Ті мало не кричали в трубку: «За пару метрів сєпари! Бігом вертайтеся, а то знову буде на кого міняти». Бо якраз у той день проводили обмін полоненими. Вдруге від смерті врятувався вже за кілька днів. Коли за планом був візит на один пост, а священик попросив спочатку відвідати інший. Поки колядували, прийшла звістка, що там, де мали бути, обстріли, вбито бійця.
Після оприлюднення незвичної з’яви на дереві стали сходитися до того місця мешканці Голобів та навколишніх сіл, аби на власні очі все побачити. Буває, й двадцять-тридцять прочан за день прийде. Хтось лише перехреститься, хтось складе у молитві долоні, а хтось з вдячності за можливість бачити диво чіпляє на стовбур старої яблуні кольорові стрічки.