Усе було б добре, - пише у блозі на на сторінках місцевого видання Закарпаття.net Іван Хланта, доктор мистецтвознавства, кандидат філологічних наук, заслужений діяч мистецтв України, - якби о. Димитрій ще й звертав належну увагу на культуру мовлення.
Загалом радіопередачі знайомлять вірників з основами Святого Письма.
- Усе було б добре, - пише у блозі на на сторінках місцевого видання Закарпаття.net Іван Хланта, доктор мистецтвознавства, кандидат філологічних наук, заслужений діяч мистецтв України, - якби о. Димитрій ще й звертав належну увагу на культуру мовлення. На жаль, у своїх проповідях як на радіо, а ще більше в соборі, забуваючи, що його слухають освічені вірники, він, як не дивно, користується суржиком, вживає слова-покручі та дивну суміш з різних мов. У підсумку виходить балаканина, що не має нічого спільного з духовністю.
У кожній недільній проповіді таких покалічених слів, недоречностей, наголошує закарпатський мистецтвознавець, можна нарахувати понад сотню, що свідчить про "несерйозне ставлення отця до своїх пастирських обов'язків". На думку Івана Хланти, вони аж ніяк не відповідають правописним літературним нормам і викликають у вірників огиду:
- Часто від вірників різних населених пунктів області можна почути слушні скарги-вимоги: невже на Закарпатті немає священнослужителя Української православної церкви Московського патріархату, який би вів на радіо проповіді добірною українською літературною мовою, зрозумілою для всіх парафіян? Тим більше, що в нас є Ужгородська українська богословська академія ім. св. Кирила і Мефодія, де працює чимало досвідчених викладачів-богословів з високими науковими ступенями. Є у нас дві поважні єпархії – Мукачівсько-Ужгородська і Хустсько-Виноградівська, де також можна знайти грамотних отців духовних.
Втім, зазначає мистецтвознавець, "Господь почув благання православних вірників області і з Його допомогою з кінця грудня 2010 року почала виходити в ефір радіопрограма "Джерела духовності", створена за сприяння Мукачівської єпархії Української православної церкви".
Перші три виступи на радіо, які провели диякон Олександр Монич, о.Василій Юрина, о.Василій Керецман, ігумен Миколай Шестак, були бездоганними, вважає фахівець. Однак з лютого 2011 року "слухачі були занепокоєні, бо у своєму виступі один протоієрей підніс цілий оберемок русизмів та слів-покручів: толпа, податі, пристрастіє, соблазн, созерцали, презіралі, спасєніє, покаяніє, приобрів, Духа Святаго, істочніка, вездє сущій та ін."
На думку Івана Хланти, зразком того, як слід правильно будувати спілкування в ефірі, можна вважати радіопередачу з Києва "Благовіст" і її ведучого Володимира Татаренка, а на закарпатському радіо - передачу професора Святого Письма Ужгородської греко-католицької духовної семінарії ім. Теодора Ромжі Владислава Ігнатишина. Слово священнослужителя, наголошує митець, "повинно бути тим променем світла, що проникає в душі вірників, очищає їх, освітлює їм дорогу в бурхливому житейському морі".
- Чому священнослужитель, навчаючись у середній школі, духовній семінарії, а дехто і в академії, не може як слід вивчити українську мову? Якщо йому це не вдалося тоді, чому він не може тепер придбати собі словники, підручники?.. Маючи високе призначення – вести народ до верховин культури, отець духовний натомість стає супутником безграмотності.
У своїх проповідях культури мовлення дотримуються всі представники різних християнських віровчень, що ведуть радіопередачі українською мовою, пише Іван Хланта. "Тому дуже боляче стає, що переважна більшість представників Української Православної Церкви Московського Патріархату, як кажуть вірники, виглядають серед них малограмотними, малоосвіченими, недорозвиненими культурно душпастирями".