20 жовтня в лютеранській катедрі в Осло відбулася екуменічна молитва за мир, участь у якій взяли члени Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій у межах свого офіційного візиту до Королівства Норвегії. Під час молитви Блаженніший Святослав, Глава Української Греко-Католицької Церкви, виголосив проповідь перед релігійними лідерами Норвегії та України.
Промову Патріарха Святослава поширив Департамент інформації УГКЦ.
Говорячи про сьогодення, Глава Церкви зазначив, що Україна переживає власний «кенозис» — шлях применшення і хресного страждання. Кожна втрата, кожне зруйноване місто і село створюють у серці українського народу порожнечу, яку неможливо заповнити. Він зауважив, що світ спостерігає цю трагедію по-різному: з подивом, байдужістю, безпорадністю чи навіть перетворюють страждання та біль українців на предмет медійних баталій і маніпуляцій, «щоб поляризувати власні суспільства та здобути собі додаткові політичні дивіденди».
«Сьогодні наш народ переживає своє істинне розп’яття перед обличчям світової спільноти. І нам видається, що це саме про нас говорить апостол Павло, коли каже: „Ми стали видовищем для світу, ангелів і людей“ (пор. І Кор. 4, 9). Але сила і слава Хреста Господнього виявляється в наших стражданнях і в нашому слові надії — для України та з України до сучасного людства! Ми стікаємо кров’ю і вкотре питаємо себе: Боже, за що? Можливо, це питання: чому саме ми, українці, сьогодні мусимо бути розп’ятими перед очима цілого світу? — стоїть у центрі уваги всіх людей доброї волі, віруючих і невіруючих. Боже, чому інші народи живуть, розвиваються, радіють, зростають, а ми щоночі мусимо вмирати? Чому в Україні ллється кров немовлят? Боже, чому?», — наголосив Блаженніший Святослав.
Остаточну відповідь на ці запитання, за його словами, людство отримає на Страшному суді, коли все таємне стане явним, але ключ до розуміння цієї трагедії у Хресті Господньому.
Глава УГКЦ також пригадав слова Максима Кулика із Кривого Рогу, з яким мав зустріч під час молитовного сніданку в Києві, з нагоди Дня Незалежності України. В одну мить, від ракетного удару, який нанесли росіяни, чоловік втратив сімʼю — дружину і трьох дітей. Наймолодшій донечці Уляні було лише два місяці. Таку ж трагедію, як зауважив проповідник, пережив також Ярослав Базилевичі у Львові.
«Той батько (Максим Кулак — ред.) запитує: „Боже, чому мені це сталося?“. Хтось, може, каже: то за ваші гріхи ви так мусите терпіти. А він відповідає: „Ні, це неправда! Бо інші народи, які сьогодні живуть у достатку, не є більш чи менш грішними від українського народу“. На моє переконання, сьогодні Господь Бог прославляє і підносить через страждання Україну і ставить наші рани перед обличчям усього світу. Каже всім, хто хоче стати на правильному боці історії: „Не відводьте очей від страждань, крові, болю України“. І чоловік продовжує: „Саме через те Господь Бог хоче, щоб сьогодні світ побачив українців, побачив наше глибоко віруюче серце і відкрив в усіх кінцях світу віруючу душу України“».
Підсумовуючи, Блаженніший Святослав сказав, що на українцях сьогодні сповнюється згаданий Божественний парадокс: хресне розп’яття, крайня точка приниження і низходження, стає моментом прослави та восходження.
Глава УГКЦ подякував християнам Норвегії та всім людям доброї волі за солідарність з українським народом і те, що вони «плекають ті самі думки в собі, які були й у Христі Ісусі».
Наприкінці проповіді Блаженніший Святослав пригадав слова португальського прем’єр-міністра Маркіза де Помбала після землетрусу 1755 року: «Поховаймо мертвих і нагодуймо живих!».
«Нехай це буде гаслом нашої спільної дії християнського милосердя, щоб зупинити війну та врятувати Європу від ще однієї трагедії. Нехай наші страждання і спільне свідчення Христового Євангелія для сучасного світу послужать тому, „щоб перед іменем Ісуса всяке коліно приклонилося на небі, на землі й під землею, і щоб усякий язик визнав, що Ісус Христос є Господь на славу Бога Отця“», — закликав Патріарх УГКЦ.