Настала ніч, затихло всюди,
Заснув Святий Єрусалим,
Схиливши голову на груди,
Христос сидів, і учні з ним.
Він їм сказав, про хресні муки,
Про смерть свою їм говорив,
І холод чорної розпуки
Спливав з його пророчих слів.
І на чоло Христове, біле,
Вже виступав кривавий піт,
„Прийміть і їжте моє тіло,
Я кров проллю за вас усіх.
Скорбна душа моя до болю,
Бо він, вас, ворог розжене,
Воістину я вам говорю,
Один із вас продасть мене.
І встав Петро, „О, Боже, мушу,
Сказати правду, і скажу,
Хоть зрадять всі Тебе, я душу,
Свою за Тебе положу”.
І відповів Син Чоловічий:
„Чи можеш ти мій хрест нести,
Не заспіває півень двічі,
Як тричі відречешся ти.
І хай не мучить вас тривога,
За смуток, радості віддам,
Я йду в далекую дорогу,
Щоб місце приготовить вам.
Після зими, дає Бог літо,
А після ночі день стає,
Я завтра вмру, і знов воскресну,
І всім вам дам життя нове.
Не бійтесь, діти, світу цього,
Не забувайте слів моїх,
А в мене вірте ви й у Бога,
Я світ цей грішний переміг.
В домі Отця, в ясній оселі,
Коли вам прийде смертний час,
Там дні щасливі і веселі,
Вічне життя чекає вас”.
Ще ніч була, ще сонне місто,
Христос свою божественну,
Скінчив науку, й урочисто,
Пішов на смерть і на ганьбу.
Настала ніч, затихло всюди,
Заснув Святий Єрусалим,
Схиливши голову на груди,
Христос сидів, і учні з ним.