«Ми зафіксували нову для України форму релігійності – неінституціалізовану», – розповіла РІСУ Наталія Гаврилова, автор книги "Современная религиозность. Во что и как верит молодежь Украины".
«Найбільш несподіваними результатами стало те, що ми зафіксували нову для України форму релігійності – неінституціалізовану», – розповіла РІСУ автор книги Наталія Гаврилова, кандидат філософських наук, науковий співробітник Відділення релігієзнавства Інституту філософії НАН України ім. Г.С. Сковороди НАН України.
Як пояснює науковець, неінституалізована релігійність носить переважно особистий характер і породжена внутрішніми переживаннями людини. У ній молода людина сама для себе визначає свій обов’язок, а церковна організація, священнослужителі й обряди, що претендують на роль посередника між людиною і Богом, при цьому відходять на другий план за ступенем значимості.
За словами Наталії Гаврилової, ця категорія віруючих не має чіткого уявлення про конфесійні відмінності і здебільшого переживає загальний рух до Бога, симпатії до тих чи інших релігійних традицій. Конфесійне знання для таких віруючих не є важливим. Майже 34% опитаних належать до цієї групи, тоді як власну інституціалізовану релігійність відзначили 41,2% опитаних молодих людей.
«Така позиція зводить прагнення вияву своєї віри до мінімуму, при цьому зберігаючи віру в існування абсолютної надприродної реальності, в сакральні корені життя, – пояснює науковець. – Не будучи пов’язаною з конкретною конфесією, молодь залишається вільною в поведінці, способі життя, в етичній орієнтації. Для такої молодої людини притаманне особистісне сприйняття і розуміння Бога, світу, проблем життя та смерті, релігійної практики. Цей напрямок мислення і життєвої орієнтації можна схематично визначити як зв’язок „Я – Бог”».
Також дослідники зафіксували тенденцію, що активний процес „віднаходження себе” приводить молоду людину одразу до декількох релігійних організацій, що, на їхню думку, є характеристикою епохи постмодерну, основною ознакою якого виступає плюралізм.
Науковці відзначають, що зараз в релігійному житті української молоді спостерігається синтез західної і східної релігійної парадигми. Це пояснюють тим, що сучасний віруючий – практичний, раціоналізований, інтелектуалізований віруючий, який трансформує існуючі релігійні системи або ж творить свої власні. Яскравим прикладом синтетичних світоглядних уявлень дослідники вважають віру в реінкарнацію, прикмети, астрологію як серед молоді взагалі, так і серед тієї її частини, яка конфесійно визначилася.
Дослідження не обмежується лише описом теоретичних аспектів релігійності, а містить також багато емпіричних фактів, результатів соціологічних досліджень студентів світських та духовних навчальних закладів України.
Як зазначають автори книги, вона адресована широкому науковому співтовариству викладачів, аспірантів, студентів, а також всім, хто цікавиться проблемами сучасної соціології релігії.