Містечко ЛУЖАНМ без перебільшення можна вважати одним з найцікавіших місць Буковини. Про дату заснування населеного пункту вчені ведуть суперечки і в наші дні. Офіційною датою вважається 7 жовтня 1453 року. Саме в цей день боярин Федір Вітольд придбав Лужани у Костя Вранича – сина Драгомира Вранича, боярина воєводи Олександра Доброго за 400 турецьких золотих, про що свідчить господарська грамота. Головна визначна пам’ятка Лужан – найстаріша на Буковині архаїчна Вознесенська церква. Щоб її побачити, треба не доїжджаючи до центра звернути праворуч біля корпусів спиртозаводу на місцеву дорогу у бік Кіцмані. За залізничним переїздом проїжджаємо скрізь парк, за яким поруч з новим храмом-велетнем рожевого кольору побачимо скромну церківку з дерев’яною дзвіницю.
Містечко ЛУЖАНМ без перебільшення можна вважати одним з найцікавіших місць Буковини. Про дату заснування населеного пункту вчені ведуть суперечки і в наші дні. Офіційною датою вважається 7 жовтня 1453 року. Саме в цей день боярин Федір Вітольд придбав Лужани у Костя Вранича – сина Драгомира Вранича, боярина воєводи Олександра Доброго за 400 турецьких золотих, про що свідчить господарська грамота.
Головна визначна пам’ятка Лужан – найстаріша на Буковині архаїчна Вознесенська церква. Щоб її побачити, треба не доїжджаючи до центра звернути праворуч біля корпусів спиртозаводу на місцеву дорогу у бік Кіцмані. За залізничним переїздом проїжджаємо скрізь парк, за яким поруч з новим храмом-велетнем рожевого кольору побачимо скромну церківку з дерев’яною дзвіницю.
Церква Вознесіння є найпростішим видом мурованого тридольного безкупольного храму хатнього типу, типового для Буковини та Молдавії часів середньовіччя. Складається з побудованого пізніше бабинця, прямокутної нави, яка має однакову ширину з бабинцем, та гранчастої апсиди. Завдяки своїм мініатюрним розмірам та простоті очевидним є її схожість з дерев’яними храмами-хатами, що були раніше розповсюджені у Буковині. У часи Враничів та Вітольдів церква була дводольною, без жодних дерев’яних прибудов і навіть даху з декоративними куполами. Фактично вона виглядала мурованим кубом і виконувала роль невеликої фортеці. Навіть зараз про її релігійну сутність нагадують лише маленькі маківки з хрестами.
Протягом свого існування церква зазнала декілька перебудов. У 1816 році до бабинця було добудовано дерев’яну прибудову на кам’яному фундаменті. У ХІХ столітті у південно-західній частині церковного подвір’я була побудована дерев’яна двоярусна каркасна дзвіниця. У 1884 році церкву оздобили цеглою, а церковні мури підперли чотирма кам’яними контрфорсами. А на початку минулого століття дах перекрили бляхою.
Дерев’яна дзвіниця:
І все ж основним багатством Вознесенської церкви є її середньовічні розписи, більшість з яких, слід вважати, зроблено за часів Федора Вітольда. Раніше інтер’єр церкви був повністю розписаний фресками, більшість з який зараз ховається за побілкою. І лише невеликі фрагменти розписів у бабинці дають уявлення про якість роботи майстрів. В живопису інтер’єру церкви чітко простежується зв'язок із давньоруським мистецтвом.
В ніші над аркою, що з’єднує бабинець із навою, збереглося зображення Святого Георгія. Раніше, до побудови бабинця, це був вхід до святині, де зазвичай розміщувалася храмова ікона. Отже, можливо, саме Святий Георгій був храмовим патроном церкви. Західну зовнішню стіну церкви прикрашала традиційна для буковинського культового зодчества ікона «Страшний суд».
В нижньому регістрі на південній стіні бабинця зображені фігури трьох святих: Сергія, Федора і, ймовірно, Дімітрія. На північні стіні – зображення Федора Вітольда в червоній киреї на білому коні і ктиторський надпис: «Азъ панъ Федоръ эвоми Витольта рабъ Христу Богу и пречистей Бого Матери и хтиторъ святому храму сему». У другому регістрі північної стіни міститься сцена «Убогий на гноїщі», на якій видно постаті біблейських царів Давида і Соломона з ангелом, які, граючи на гуслах і якомусь смичковому інструменті, схожому за формою на торбан, звеселяють убогого.
Цікавим є той факт, що в ніч із 28 на 29 червня 1783 року в храмі на шляху від Жовкви до Сучави перебували мощі великомученика Івана Нового Сучавського – шанованого буковинського святого.
Новий мурований храм: