Під час третього вебінару УГКЦ з біоетики отець-доктор Ігор Бойко наголосив на таких моментах духовного зцілення від гріха аборту, як страх перед народженням ще однієї дитини, віра у Боже прощення та примирення з ненародженою дитиною.
Як повідомляє прес-служба УГКЦ, о. Ігор, який також є керівником сертифікованої програми з біоетики «На службі охорони життя», детально проаналізував існуючі способи переривання вагітності та ілюстративно продемонстрував механізми їхньої дії. Під час вебінару о. Ігор закцентував увагу на дітовбивчій сутності проведення аборту на різних термінах вагітності.
«У будь-якому випадку мова йде про знищення людського життя у материнському лоні», — наголосив він.
Науковець зауважив, що згідно з статистичними даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, щороку вчиняється 50-60 мільйонів абортів. За словами о. Ігоря, навіть у клятві Гіпократа є слова про те, що лікар зобов’язується не давати жінці лікарських засобів, які б дозволили їй позбутися дитини.
Як зауважив науковець, першою державою, яка офіційно легалізувала аборти, був СРСР. Ще 1920 року радянська влада законодавчо дозволила їх безкоштовно і вільно проводити у лікарнях, залишивши підсудним лиш аборт, вчинений підпільно і за гроші. У країнах Західної Європи та США узаконювати аборти почали наприкінці 60-х, коли у світі відбувалася «сексуальна революція», а експерименти з контрацептивними засобами виявилися недієвими.
Розповідаючи про законодавче поле нашої держави стосовно абортів, о. Ігор зазначив, що зараз в Україні діє закон 1992 року, згідно з яким переривання вагітності може бути вчинене до 12 тижня за власним бажанням і до 28 тижня – за медичними показниками. У відповідності до Постанови Кабміну від 15 лютого 2006 року у терміні вагітності від 12 до 22 тижня дозвіл на переривання вагітності надається медичними комісіями. Коментуючи законодавчу ситуацію з абортами, о. Ігор процитував слова Папи Івана Павла ІІ: «Коли закон допускає аборт, то тим самим перестає бути істинним, морально зобов’язуючим законом».
Як зауважив священик, ще з ІІІ століття церковне право карало жінку за перелюб і позбавлення від зачатої дитини пожиттєвим відлученням від причастя, про що свідчить канон 63 Ельвірського Собору 305 року. Канон 21 Анкідського Собору 314 року пом’якшив кару до 10-річної покути, а святий Василій Великий стверджував, що варто враховувати і те, як кожна конкретна жінка усвідомлює важкість вчиненого.
«Найважче, що зробити жінці після аборту, — це простити самій собі», – підкреслив отець Ігор, пояснюючи сутність наслідків аборту та духовного зцілення після цього гріха. Він зазначив, що багато моральних, духовних та сімейних проблем абортом не закінчуються, а лише починаються, та наголосив на ключовій ролі священика у зціленні тих, хто посягнув на життя ненародженої людини.
Наступний вебінар УГКЦ, який також буде присвячений питанням біоетики, відбудеться 14 грудня. Під час нього зокрема розглянуть ставлення Церкви до репродуктивних технологій.