Короткий путівник по Станіславову, датований 1937-1938 роками. Піший маршрут традиційно починався від залізничного вокзалу і охоплював усі найцікавіші локації славного міста, серед них і сакральні споруди.
Пропонуємо вашій увазі короткий путівник по Станіславову, датований 1937-1938 роками. Піший маршрут традиційно починався від залізничного вокзалу і охоплював усі найцікавіші локації славного міста.
Отже… З площі перед вокзалом, яка викладена великим брукованим каменем, праворуч, по вулиці Колійовій, яка проходить перед двірцем, доходимо до вулиці Грюнвальдської. Там по правій стороні великий будинок, призначений для потреб військовиків.
Далі праворуч-красива будівля колишньої Дирекції залізниць, а пізніше уряду воєводства. За ним, на перехресті, збудований під кінець 19 століття новий костел і кляштор ордену єзуїтів.
З вулиці Грюнвальдської виходимо на вулицю 3-го Травня (сучасна – Грушевського), проходимо повз порослі зеленню пагорби, залишки колишніх міських фортифікацій, так звані Вали. Далі праворуч, цікавий з архітектурної точки зору будинок Казначейств.
А поблизу розташований в саду будинок, в якому мешкав воєвода станиславівський (в нижній частині саду було видно високій вал, який містив в собі каземати давньої фортеці).
Звертаючи за перехрестям праворуч, потрапляємо на вулицю Вірменську.
В кінці тієї вулиці розташована вірменська церква з чудовим образом Матері Божої Ласкавої, побудована в І половині 17 століття, а посвячена в 1763 році.
Стиль пізньобароковий. В середині церква багато оздоблена гарною різьбою. Особливої уваги заслуговує різьба на бічних вівтарях. Ця церква була своєрідним пам’ятником заслуг давньої вірменської громади в сприянні розвитку міста,в руках якої в 17-18 ст. була зосереджена велика кількість промислів і торгівлі Станиславова.
Рухаючись від церкви в напрямку великої вежі, яка височіть, виходимо на Площу Ринок. По середині розташована нова перебудована Ратуша, частина вежі якої походить ще з кінця 18 століття. План звичайний, рівносторонній хрест в основі, з вежею на перетині сторін по центру. Змодельована по плану старої Ратуші, перебудованої в 1870 році після пожежі в місті.
Державних установ тут не було, а приміщення призначались для Музею Покуття і Міської бібліотеки. З галереї вежі на Ратуші можна було оглядати не тільки місто довкола але й околиці, а в добру погоду також і гори. В цій Ратуші було ув’язнено і катовано карпатських опришків, зокрема сподвижників славетного Довбуша.
На ринку переважно збереглись кам’яниці 17-18 ст. з характерними довгими і склепінчастими під’їздами.
З ринку, в керунку північному, виходимо на Площу Тринітаріїв. Праворуч, велика будівля, яка вже почала руйнуватись, побудованого в 19 столітті кляштору отців Тринітаріїв. Одразу за будівлями тринітаріїв, в саду Вчительскої семінарії, залишились рештки внутрішніх мурів півбастіону-давньої фортеці Станиславова.
Площа Тринітаріїв з півночі відгороджена комплексом будинків з прекрасною кам’яною брамою на фронті. То була давня резиденція засновників міста Потоцьких. Замок збудовано, ще за Андрія Потоцького в 1672-1682 р.р., а потім розбудований вже в 18 ст. За правління Австрії став військовим шпиталем.
Від шпиталя військового в напрямку колегіати знаходились мури, які в середині містили два великих склепінчастих приміщення, які використовувались як фортечний арсенал. Звідти на захід йшла вуличка Св.Станіслава на якій і знаходились рештки фортечного арсеналу.
По ній просуваємось до вулиці Галицької і далі до костелу парафіяльного чи колегіати. То є найцінніша історична пам’ятка Станиславова, прославлена Г.Сенкевичем, як місце уявного поховання богатиря з трилогії-пана Володийовського.
Біля колегіати височіє великих розмірів історична дзвіниця, стіни якої вже покриті тріщинами і помітно, що вона почала руйнуватись. Дзвони її дуже цінні з точки зору художньої вартості,були зняті і встановлені на новій дзвіниці поруч.
В колегіальному костелі знаходились відомі своєю чудодійною силою мощі Св.Вінцента,привезені Станіславом Потоцьким з Риму.
Тут вчився відомий в Станиславові поет, автор пісні “Коли встають ранкові зорі”- Франчішек Карпінський, котрий мешкав в одному з будинків навпроти колегіуму. Автентичним є тільки праве крило колегіуму, ліве було зруйноване артилерією під час Першої світової.
За кафедрою на подвір’ї Другої Гімназії в цілості збереглись мури фортечні, котрі можна оглянути з вулиці Колінського (зараз – пр. Фортечний).
Поза будинком Магістрату,зі східного боку, можна побачити старовинну єврейську божницю з середини 18 століття. Вулиця Карпінського виходила на Площу Пілсудського, а звідти на вулицю Смольки (Бачинського) і вулицю Перацького, яка згодом перейменована на Липову (зараз – Шевченка).
Проходимо повз палац греко-католицького єпископа Григорія Хомишина, а навпроти, по лівій стороні, греко-католицька духовна семінарія.
В кінці вулиці Перацького (Липова) знаходилась алея вікових лип і була названа в честь визволителів Станиславова – алеєю Уланів Креховецьких. По обидва боки від неї простягався міський парк.
В парку розташовувалась колишня резиденція барона Ромашкана і стави. Було то місце давнього Звіринцю. В останні часи палац з парком і ставами називався – «Sielanka» (Ідилія).
Ліворуч від «Селянки» знаходились тенісні корти, а далі міський спортивний стадіон Каси Ощадності, де часто відбувались різноманітні спортивні заходи.
Повертаємось з парку по вулиці Голуховського (сучасна – Чорновола), яка йшла паралельно до Липової, на Площу Пілсудського, а далі – на вулицю Сапіжинську.
На цвинтарі стилізовані пам’ятники початку 19 століття, могили відомих мешканців Станиславова,серед яких поет Гославський, засновник Міської Бібліотеки Вінцент Смагловський, Агатон Гіллер та інші. На вулиці Сапіжинський, трохи далі від костелу євангелістського, по лівій стороні, старовинний єврейський цвинтар з цікавими історичними надгробками.
****
На залізничному вокзалі в Станіславові кілька років висіла досить велика інформаційна дошка, яка розповідала відвідувачів та туристів, що варто відвідати в місті, які сувеніри придбати, які готелі та ресторани можна використовувати, а також коротку інформацію про цікаві довколишні міста та транспортні сполучення.
Джерело: “Krótki przewodnik po Stanisławowie” (z lat 1937-1938), опрацював польський краєзнавець Раймунд Пізановський (Rajmund Piżanowski), редактор порталу Stanislawow.net.